Птицами

І знову зустріла світанок.Засинаю рано, прокидаюсь серед ночі, і більше не сплю.Саме тоді в мене відкривається третє око, і я лежу, дивлюся в стелю і думаю про життя.Починається ностальгія за ліцеєм, друзями, нашими дурними витівками.Після цього я йду, роблю собі каву/чай, сідаю на кухні, дивлюсь, як сходить сонце.Прекрасні моменти.Шкода, що ми з тобою зустріли світанок всього один раз, і то на випускний.Але і за це дякую:*

Невже ми не можемо просто дружити?Чому я потрібна тобі тільки в ролі повухазакоханоївтебе дівчинки, яка ладна піти на все, аби спілкуватись і бути з тобою?Невже тобі приємно, коли людина, закохана в тебе, страждає?Невже ти не можеш прямо сказати, що вона тобі не потрібна і не псувати нікому ні життя, ні почутті?.Чому в тебе все не так, як у нормальних людей?Ти вимагаєш у дівчат вірності, а сам фліртуєш з першою-кращою дівчиною з непоганою фігурою і намальованою красою?Молодець, так тримати.Добре, що я пережила цей дурний період, коли ти добіса мені подобався.Тепер ми не можемо бути навіть друзями.Тому що я не зможу тобі дати тієї уваги, яку ти отримував, коли я була в тебе закохана.Як то кажуть:зе енд.Дякую за спогади.Вибір за тобою.

Я тебе люблю, але ти мені більше не подобаєшся.Я не чекаю, як це було раніше, повідомлення від тебе, не нагадую про себе лайками.Ти став другом.Другом, який раніше добіса сильно подобався.Через якого я переживала і буду переживати.Але все змінилось.Моє відношення до тебе зовсім не те, що було раніше.Багато чого було зроблено дарма.Шкода, що я пізно це зрозуміла.Надто пізно, аби щось виправити.

Сьогодні морально принижувала брата і Настю.Довели до крайнощів.Ні одного мата, але стільки образ в їх адресу.Не скажу, що пишаюсь цим, просто давно уже пора поставити цих егоїстів на місце.

-Фадеева, то пздц -о_0 -ага

Ти просто геніальна дівчинка!Я захоплено слухала твою гру на синтезаторі.Це щось неймовірне.Ніжно, гарно і так професійно.Дякую.Порадувала:*

Пішла до сасєдєй, аби скинути презентації з польської(для загального розвитку), і зі мною був Матвєюшка.Йому стало нудно слухати наші "дівчачі" розмови, і він заснув.Згорнувся калачиком, і спав, як кошеня:*Ми сиділи, і милувались.І мені прийшось нести Матвєюшку на спині додому, ібо він був не в стані, аби йти). Добре, що ми недалеко живемо один від одного)

Надька задумала план на рахунок мене і якогось хлопця.Це не обі, не птг, не сацебелі.І я навіть уявлення немаю хто б це міг бути.З Наді нічого не витягнеш, ібо вона партізан.І на всі мої прохання розповісти, вона відповідала:"потім".Ну потім так потім(

Як же тяжко знайти роботу.Обходила пів міста-і без результатів."з 18 років"-от що я чула у відповідь.Дякую, країна, за комфорт бляха.Прийдеться сидіти як алєню вдома, і вчити польську і англійську.

Не пишу тобі вже п'ятий день.А так хотілося б дізнатись, як ти і що нового.Але здаться, що окрім "норм" і "нічого" я в відповідь не отримаю.Адже я не з тих, хто піднімає тобі настрій.Не з тих, з ким тобі приємно спілкуватись.Навіть не з тих, від кого ти чекаєш повідомлення.Я з тих, кому можна в відповідь на турботу виплеснути свою байдужість.З тих, за кого ти ні разу не згадуєш.Я з тих, кого ти забуває кожного дня, і згадують тільки тоді, коли треба щось дізнатись чи якась допомога.Такою я є для тебе.