Я буду твоей водой, если попросишь
Я лежала у тебя на груди и правда хотелось знать, что нас ждет впереди а твое сердце билось так сильно, что, казалось, у меня останутся синяки
заздрю жирним, у них, хоч ціль в житті є- схуднути.
ну, будь ласка, просто ВІДЇБІТЬСЯ від мене, залиште в спокої, В СПОКОЇ, сукабляяять, досить єбати мені мій мозок, прошу молю.
Сама хуйова донечка, сама кончєна падружка, і всі діла, найтупіша дівчинка, і скісає, як гамно, урааа!
Рібята, що за хуйня?якого милого ви всі думаєте, що вашим оцим банальним, тупим, заїдженим відносинам підходить пісня Океана Ельзи - не питай? блять, ну от якого хуяя???Ви аканчятєльно єбанулись, вітаю.
атлічненьке начало дня, добрий ранок, люди добрі, і ідіть ви нахуй, бо якби не ви, було б все ЗАЄБІСЬ!
І от питаю себе, Саша, нахуя тобі оті знайомі, які тільки і роблять, що пиздяять!А ще дуже кльовенько, довіритись мінімальненько падрудежці, чі як, а потім чути докори того, що я розказала про ситуацію, яка дійсно мене єбє блять, не дає спокою, а тут такій неажиданний паварот сабитій.
Ну, нічого, все буде добренько, вже ж не перший раз. Треба просто закруглятись з оцими всіма "друзяшкамии", і ахуєнними знайомими.
Здрастє, літо, ахуєєно блять начав.
пізда йобанааааааа, що робиться!!!!Бог є на світі кажеш????Не знаєш що робити, і йобуєєш??НУ ОК!!!Не робити нічого. Бо як я казала, що мене вже це відчуття аж ніяк не залишає, мені боятись вже немає чого. А ти переболієш, арганізм маладой, хоча не знаю коли, бо в моєму випадку це сущя пізда. ДНІЩЕ ЙОБАНЕЕ. Розумію, як це, але мені тебе навіть не шкода, хоча сама в такій самій ха ле пі, і вже доовгеееесеенько, так що, пацан, ми за мучєніє, ура ура ура!
Ці 30 людей назавжди залишаться в моєму серці.
Очікуванно, напевно, що напишу про випускний на блог, хоча вже він став, як громадська параша, дякую, луцьким, великий уклін, але суть не в тому.
Було так страшно, що руки мимоволі трусились, живіт, до біса болів, а тримаючи напарніка за руку(який завжди мене прикривав своїм мужєствінний тєлом на вальсі, хахах), розуміла, що це ввостаннє, бо, як не як, все проходить і дружба нашого 11 класу теж зникне через місяць, ну від сили два.
Але в той момент, коли ми зустрічали світанок, я дивилась на свого Влада, і любила його з землі до небес, бо мені не вистачатиме наших розмов, жартів, англійської і Оксани Олександрівни, фільмів в нього після школи, і найсмачніший обід, за все хороше і погане, за щирість наших відносин, і за несумісність наших характерів, я люблю тебе, і завжди любитиму, мій придурок Михнюк Владислав.
Коли шла під руку з Антоном, розуміла, що більше такого не буде: не буде наших уроків алгебри, де він тільки сміявся з мене, коли я виходила до дошки, не буде фізкультури, де завжди можна було зайти до Тараса Леонідовича і посміятись, будемо менше вже бачитись, бо даю місяць, від сили два, якщо розумієте. Дякую за твої слова:"Як добре, що ти все ж таки перейшла". Я люблю тебе, і завжди буду любити, бо більше ніколи ж не зустріну такого Антона, головне залишся собою, прошу. І зустрічаючи світанок, ми були найкращими друзями, знаєш.
Кожен раз, як танцювали вальс, це було страшніше кінця світу, але все ж таки, було добре. Говорити з тобою, коли танцюю, як спасатільний круг, серйоозно, бо емоції зашкалювали, а терпіти немає сил. Коля, ти справжній мудак, але я тебе люблю. Добре, що якось так і подружились ми твоє, дивно, але що маємо, то маємо. Ви з Антоном, мені вже, як сім'я, яка завжди підтримає, передасть гроші з Лодона, єслі ви панімаєте ачьом я, яка заспокоїть. Добре з вами, наче вдома. Люблю вам, і вже навіть не уявляю свій день без вас, але скоро все змінеться, і якось будемо жити. Але Коля, не будь ти ж мудаком, і думай перед тим, як бігти за кимось, не варто і не варті. Щасти тобі, xoxo.
Коли я тобі говорила, що буду сумувати, то це дійсно так, бо я це говорю вкрай рідко і мало кому, коли казала, що будемо спідкуватись, точніше дружити далі, я в це щиро вчора вірила, Катя, ти надзвичайна. Таких я ще не зустрічала, ти моя малесенька принцеса, якою мені ніколи вже не бути, ти як моя інша неіснуюча вже сторона душі. Дякую, що вчилась з тобою, і дякую, що вчора чула ті слова, які так треба було мені почути. Обійми міцнішають, коли вони взаємні.
І дивлячись на вас, гальорка обриганів, ви були рідніші за будь-коли. Дякую за ситуації, які склалися між нами, Влад, і ще не раз подякую, бо навчило багато, але взамін цьому, мені є що згадати, і тільки хорооше. Шкода, що вже не буде таких уроків, де Сима буде бушувати, Піня запізнюватись, а Хом'як хамити, я буду сумувати, бо таких, як ви не забувають. Якось казала, що не виживу без вас, коли ми дружили, але якось ще жива. Дивно так, як може все змінитись в один прекрасний день, наприклад, як сьогодні, коли вже дорослі, але такі ще діти.
Це був дійсно найкращий клас, а плакала я від того, що я зробила првильний вибір перейшовши в 13 школу. Випуск 2013, я вам щиро бажаю всього найкращого і аби щастя переповнювало нас. Ми прощаємось і обіцяємо, що повернемось знову сюди, бо маємо, те, що не вмирає:наші спогади про рідну школу, хороших вчителів, найкращий клас і вірних друзів.
З кінцем всім, з великим ахуєнном кінцем, як казав вчора тамада, аби діти мої вставав добре, ихихихи.
А коли підіймали стопкі, це була найдовший момент у моєму житті, бо розуміла, що хочу закарбувати це у свої пам'яті назавжди. І да, дякую Тарас Леонідович за такі слова, Федір Федорович за вашу повагу, бо мені дійсно це важливо, і за все те, що ви зробили, бо ви, як не як, найкращі вчителі.
Ваша "новінька", яку ви сприйняли і приютили. Це було моє рішення, і воно було, чорт забирай, самим привильним у моєму житті. Я люблю Вас так, як ніхто, бо мені дійсно є з чим порівнювати і хоч на вас немає ярклика "гімназія", зате в душі ви відповідаєте цьому, і медалісти ми по життю, не тільки в навчанні. Назавжди ваша, Сааша.
Ранкове сонце не спішиться підійматись,
Комусь вставати, а комусь лягати спати,
А ти гуляєш з друзями по місту,
Прийшов твій час прощатися з дитинством.
ти собі думай, що можеш без мене, але ти навіть забуваєш, коли тобі до лікаря на прийом, якщо не нагадаю, ти моє пропаще.
а я давно твоє
"спілкуємось, як найкращі друзі, цілуємось, як найзапальніші коханці"
Ось і все, по останьому дзвонику. Всередині ніби щось вмерло і переродилось, я ніяка, змучена і вся в сльозах, цілий день, без перестанку. Напевно, я просто дуже довго терпіла, що зараз так мене добре попустило, плакала за всіх, єй-богу. Був чудовий день, дійсно, по-своєму дивний, але такий щирий, особливо останній урок. Напевно плакала від щастя, що все ж таки перешла в 13, і звичайно ж, що так швидко подорослішали. Мені так і не віриться, що я вже не скажу:"Що там задано", "Ти йдеш на перший урок", "Антон, їдемо на роверах?". Не віриться, що ми більше не будемо сидіти за одною партою і від душі сміятись. Ніколи не забуду 13 школу і єдиний та неповторний 11 клас, щасти нам.
аби ще доля звела нас, і не раз.
щасти тобі гарно відпустити дитинство, хоча в кожного з нас є ще на це ціле літо попереду 01:05:26
ну, от і все. пам'ятаю і водночас картаю себе за колись сказані слова:"лише два роки відівчитись і буде добре, швидше б". виправдання в мою сторону: я ще тобі не знала, що це таке 13 школа. Не передати тих емоцій, що зараз переповнюють мою душу(якщо звичайно вона в мене є). Я щиро дякую долі, що звела мене з Владом Михнюком, ми пережили за ці два роки n-у кількість всього, з Владом Дубчуком, як би там не було зараз, тоді було добре, звичайно ж з Антоном і Кольою, вони - мій день, з Катьою, в якій я душі не чяю, бо хороша, з дівчатками Аделіною і Аньою, щиро вибачаюсь за нас з Владом, що вас так тірзали вапросіками про бога, і доказували, що його немає, з Назором, що написав мені пісню, і присвятив не один вірш, з Оксаною Олександрівною, моєю найкращьою вчителькою англійської мови, Ви залишитесь в пам'яті назавжди, з Тарасом Леонідовичом, бо ніколи б не зрозуміла рядок з пісні Скрябіна: "Тільки раз в каптьорці ти покуриш з фізруком", не раз, ну єслі ви панімаєте ачьом я, мені вас бракуватиме. Та звичайно ж магазін біля школи, Зоряна, ти космос. Люблю до єдиного учня неповторного 11 класу, і вчителів всіх, ну практично всіх ;) Жанка прівєєт.
Особливе дякую і низький уклін класному керівнику! Такої жінки я ще не зустрічала ніколи, Ви і справді мій взірець, я пишаюсь тим, що вчилася під вашим пильним керівництвом, моя найкраща Людмила Степанівна.
Ось так і пройшли ці два роки:швидко, емоційно та щиро. Я не можу повірити, що це кінець, я ж ще така дитина, чорт забирай. Я ніколи не забуду 13 школу, бо там все змінилось, змінилось на краще, і за це я дякую, і подякую ще не раз. А на завершення звичайно ж пісня Скрябіна - випускний, плачемо усі, бо ми вже дорослі діти.
З любов'ю ваша "новінька".
Дякую, що вся зараз в сльозах, бо тобі ж важко хоч інколи зробити всім добре! Я не прошу багато, але всеодно не ціниш. Завтра останній дзвоник, а єдина твоя донечка буде танцювати без татка, бо він дуже зайнятий. Ще раз спасибі тобі
сукаблять, нахуя ж вот так, ні свєт ні заря. вже ж все, переперло двох, нормально. не бачимось і заєбісь.так нє, треба ж так, хуйню робити. класс, мій лойс тобі, пацан
Самые популярные посты