Это просто Вьюи блог

И пусть возможности превысят ожидание.

Хорошее настроение. Ночь. Второй день все проходит хорошо с Машкой. Неделя как все отличнос Ванькой. Второй месяц как все открыто и доверчиво с Лизой. Скоро моречко. Все так хорошо… Но всегда в такие моменты когда что-то получаешь, о чем долго мечтал так сильно боишься потерять, что даже не успеваешь толком наслаждаться и вот как только я начинаю немного переживать, хочу себя остоновить. Малая, стой! Не парься из-за ерунды, которую сама же и выдумываешь! Все у тебя круто просто цени это и не выпускай! You Don't Know How Lucky You Are

иногда бури бывают полезны для человека: немного потреплют вашу душу, но и вынесут всю грязь. Эрсин Тезджан

Надувака и махровая пижамка

Я Вас люблю, о як я Вас люблю! Але про це не треба говорити.

В пустелях сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба,
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж,
тривожно згадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє,
тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця визнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
щоб у повторах не сгубить
одне,
своє,
неповториме.
Нехай це – витвір самоти,
нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани

Это мое всё-всё. Это твоё всё-всё. по-братски, слышишь?

Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло?
Що з того, що знову доводиться все починати?
Кожна душа обживає собі якесь тіло,
і кожні двері ведуть до якоїсь кімнати.

Кожен простір повен своїми радіопередачами.
З кожного серця ростуть водорості й квіти.
І що з того, що вже тепер можна все передбачити?
Що з того, що ніколи не знаєш, як про це говорити?

Я ж проходив колись ці сутінки цілодобові,
я знаю як боротися з приступами й травмами.
Але й після цього в мене лишилось ще стільки любові,
що я міг би спинити чуму під міськими брамами.

Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі.
Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях.
Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості,
що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.

Щоби вони йшли за мною золотими ночами –
втомлені клоуни, безборонні сновиди.
Тому що з того, що не знаєш із чого почати?
І що з того, що в нас із тобою нічого не вийде?

А вона слухає мене, легко погойдуючись.
Виходить кудись, потім повертається знову.
Мовчить, у всьому зі мною погоджуючись.
Усміхається, не вірячи жодному моєму слову.

Из двух выбирай третьего

Just the two of us

Есть вещи которые заложены в крови, а есть вещи которые заложены в воспитание. Воспитывали ее хорошие люди, но вот тупость передалась ей генетически.

Обожаю флаймер за это.

И тишина спокойных стережет, и простота ломает слишком сложных.

Когда люди очень уж близки, наступает момент, когда дружба стареет, когда вырастаешь из нее.

Чиж ты не создан для покера* чудесная ночь *