Milena Verber

Знаєте, життя занадто коротке, що б витрачати його на штучні почуття, не потрібні відносини, фальш, заздрість..і цей список можна доповнювати вічність.

Чому?Чому люди не можуть просто жити?Без пафосу, брехні, показухи і понтів…

Зрозумійте!!!
На небесах нікому не потрібні ваші гроші та "фоточки" в соціальних мережах, там переглядають твій власний "life journal", переповнений лиш спогадами, почуттями та унікальними історіями…

Комусь дано все, а комусь-нічого,
таке життя і ми не винні в цьому…(с)

Коли обіймаєш людину до хрускоту кісток, відчуваєш невимовне щастя від кожної секунди з ним, цілуєш…так пристрасно і жадібно, насолоджуєшся від кожного доторку, вдихаєш кожну клітину його тіла, плачеш…розуміючи, що все це востання, що інакше просто не можн а…

У каждой девочки непременно есть свой бездонный колодец, во тьме которого таится какой-нибудь очередной «он», который не звонит, не приходит, не понимает или еще что-нибудь «не», мучает девочку, болван. Если в колодце никого нет, значит, был совсем недавно и скоро, вот буквально на днях, заведется новый, это, я так понимаю, закон природы: всякая замечательная девочка должна целыми днями пялиться в этот проклятый колодец и мучительно размышлять о поведении его обитателя, забыв, что вокруг, вообще-то, огромный удивительный мир, все чудеса которого, теоретически, к ее услугам. Вернее, были бы к ее услугам, если бы она не воротила нос, бормоча: «Спасибо, не надо», лишь бы отпустили поскорее обратно к колодцу, смотреть в темноту.

Цініть лиш тих кому ви не байдужі, адже ніякі гроші, слава та популярність не замінять вам любов і підтримку друзів, рідних, а тим паче батьків!!!

Не цепляйтесь за прошлое,

Не живите обидами.

Вспоминайте хорошее,

Никому не завидуйте.

Все, что небом вам послано,

Принимайте как должное.

Все, что сделано - к лучшему,

Как бы не было сложно вам..

Я предпочитаю быть одна, но рядом с кем-то…

Скільки думок, а розповісти їх й нема кому…

на цю тему можна довго говорити, але погодьтесь сенс від цього не зміниться…
комусь дано все, а комусь нічого
дуже класно жити людям, у яких найтяжчий вибір в житті заключається в тому, що одягти і в який клуб піти, тому що решту за них вирішують батьки…
а хтось з дня в день бориться за життя, виживає, ставе цілі, паше, як проклятий, і заради чого??такого самого кінця?

але якби то не було, цінуйте життя!!!Адже воно вам дається один раз і іншого шансу у вас не буде!!цінуйте кожет подих, кожен момент…навчіться вбачати прекрасне у всьому!ставте нові цілі і ніколи не опускайте руки!!!Будьте щасливими не зважаючи ні на що!

люди з*являються в нашому житті…вриваються в нашу душу…знищуючи там все…і зникають..залишаючи лише спогади…залишають нас без надій…без почуттів…без емоцій…лише наодинці з пустою душою…

Дивно, і чому після цього вони дивуються з того, що я зовсім перестала довіряти їм, відкриватися, показувати свої істині емоції…

Мало кто напивается во время исповеди. Все думают о покаянии. Но я напилась, так как думала главным образом о грехах.

Коли люди кажуть, що ти змінився, це переважно той випадок коли ти перестав поводитись, як вони хочуть…

Якщо чесно, я ніколи не вела інтернет-щоденників чи блогів, я не письменниця, але надіюсь вас зацікавлять мої записи.