Мой СВЕТ

Встретимся в Питере, около Эрмитажа, летом.

Я согрею тебя чаем приезжай, я скучаю.

И вот она симфония души. Наконец. Дождалась. Вот полное спокойсвие и одушевление. Никоких проблем. Вот за что я люблю фразу " идите все к ЧЁРТУ!!!"

Вот это да, помагает.

Алилуя.

Теперь не форевер елон, теперь просто, сама себе Я.

Но все же, 14 февраля отмечать буду сама с бумажными салфетками и "Титаником". За что я люблю этот фильм, да за то, что я могу плакать. Хоть раз в году, могу не здерживать слезы.

Кто ещё не знает, в 22.00 во вторник по Новом канале будет идти "Титаник". Посмотрите. Поплачте :)

Вот. на этом я прощаюсь. Я спать. Завтра эта школа. Но не так уж плохо. В следующий вторник у меня ДН, мне 16. Я рада. Какое-то ГОВНО точно испортит его. Ну и пусть, я буду только "ЗА" поорать на кого-то.

Ю АР ВЕЛКОМ ;)

С любов"ю, Юля.

АМИНЬ

Плачь от моих поступков.

Все, що начебто здавалось правдою, розвіялось як дим, в моїй голові. Та й в пам"яті. Нічого не лишилось. Слова всі забуті, дії зробленні, життя прожиті. Моєм татові щойно зателефонували і сказали, що друг дитинства - Гріша, пішов із життя. Коли йому це говорили він не показував жодних емоцій, просто стояв як стовп і нічого сказати не міг. Врешті-решт він сказав дякую, людині яка телефонувала, і повісив слухавку. Тоді ж почалось те, чого я найбільше не чекала. Я вперше в житті побачила, як мій тато плаче. І я просто була в шоці. Я наче заніміла і просто дивилась, як з його зелених очей текли сльози. Він не міг навіть слова сказати, вперше в житті, він здався мені нещасним до болі у всьому тілі. Трішки заспокоївшись, він сказав, що його друга, не має на цьому світі і далі почав плакати. Але за плачем та істерекою він намагався щось сказати. Сказати те, що я просила. Я просила розповісти про їхню дружбу з Грішою. Крізь сльози, з його уст лелись слова. Він розказував мені про певні моменти їхнього життя. І тоді я зрозуміла, яка сильна була в них дружба. Розказуючи мні їхні божевільні історії, він все плакав і плакав, не припиняючи. Він розповідав, як росли вони разом, що робили, в які клуби ходили, що робили. Востаннє, він бачив Грішу, десь тиждень тому, коли приїжджав до своїх батьків. Тато казав, що тоді він ще був такім радісним веселим і нічого не говорило про біду. Про їхню дружбу можна говорити багато, так як мій тато ще досі сидить на тому ж місті і плаче. Вперше в житті. Ну що ж, завтра він їде на похорон і я дуже сумніваюсь, що він швидко відійде. Я йому це пробачаю, це все варте того. Земля тобі пухом, дядь Гріш. Ми вас любимо, пам"ятаємо і сумуємо. Навіки в пам"яті і серцях.

Сегодня отличный день. Особенно пельмешки. Я люблю тебя И. Будь моей, всегда и везде.

Посмотрела этот фильм. Честно говоря, силён. Никогда не думала, что так можно поступать с родителями. Я смотрела и мне хотелось плакать. Лишьний раз, посмотреть нужно. Для того, чтобы понять, что мы, чертовы дети, нихера не понимаем. Наши родители, это единственное что у нас есть. Только они могут понять и поддержать. Нужно уметь с ними общаться. И не в коем случае посылать. Тем более на хуй. На месте Катиной мамы или папи, убила бы ее, за такие слова. Вот сейчас я стала понимать, как сильно любят меня мои родители и как сильно люблю я их. Спасибо вам мои самые родные. Вы навеки в моем сердце.

Лети, лети Джозефина.

Ну почему такими заявками, нужно ебать мозг только мне? Зачем мне что-то делать для вас? Успокойтесь ребята. Мне было по хую когда-то, по хую сейчас и потом будет так же. Мне до боли в печени, паралельны ваши принципы и приоритеты. Я живу в другом мире, от вас подальше. Может это не так на самом деле, но я не такая как вы, я не марионетка и прощать я никогда не научусь. Не мое это. Вот пращаться я умею, хорошо умею.

Хотела бы я вернуться к тебе, вернулась бы. А так, прости, уже не твоя. Давно не твоя.

Буду вести блог до того момента, пока кому-то, когда-то не скажу "ДА" под алтарем.

Испекла пирог. Все сказали что очень вкусный. Ну что ж, ждём маму.