Мой СВЕТ

Ты ничем не хуже Виталика. Просто так случилось. Так вышло. Никто не виноват. Така наша судьба. И прошу, перестань думать об этом. Всё прошло и нам было хорошо. Это главное. Ты навеки в моей памяти.

Пусть даже не будет лета, не будет света
Листья упадут с деревьев станет серым небо
Станет старым город, полечу вниз, держась за ветки
Пусть расстреливают меня метко
Пусть больше не будет мира, не будет меня
Но в твоих глазах не будет сыро
Не будет мига, чтоб на глазках твоих было сыро
Ведь твоя улыбка это мило. Так глупо, ни звезды сверху
Ни крики, всхлипы, просто твоя улыбка это мило
И почему не пол-мира почему не все видно
Но твоя улыбка это видно. мало того
Твоя улыбка это чудно, как чудо-молочко
Твоя улыбка просто чудо, сияет
Появляется из неоткуда
Порою даже камни не бывают равнодушны

В кожного в житті зустрічаються різні люди, вірно? Так ось, я хочу розказати про дівчину, яка можна сказати, перевернула мій світогляд і відкрила очі на те, хто я є. Насправді, такого вагомо нічого не робила вона, але змінила все.

Є люди, які залишають чорну позначку в твоєму життя, а є ті хто білу. Ти ж лишила і не білу і не чорну. Точніше сказати, ти ще досі зі мною. Ця позначка така як інь і янь, змішана. Ти і добре і погане. Коли саме погано, я можу звернутись до тебе і лише. Знаю, що ніколи не скривдиш і поганого не зробиш, адже ти любиш мене. Так, є багато інших, але довірити абсолютно ВСЕ, я можу лише тобі. Коли ми тільки починали спілкуватись, а це було восени, я думала, що ти підступне мале дівчисько, яке щось зробить не так і все піде шкереберть. Але я помилялась. І за це я хочу попросити вибачення, за свої думки. Ти виявилась зовсім іншою, ти була чимось новим для мене, для мого життя. Ти була і є іншою. Не така як інші, не така як всі. Ти особистість. Ти завжди змушувала мене ставати на ноги під час чергового падіння і за це я теж дякую тобі. Після нашого знайомства мені більше нічого не треба було, була лише ти і ще декілька РІДНИХ мені людей. Ти стала рідною за короткий проміжок часу! Були негаразди, багато їх було, але ми тримались, бо дружба важливіше всього, правдаж?

Цього літа тобі 14. І я обіцяю тобі, що на твій День Народження я буду з тобою. Біля тебе. Ми проведемо його разом. Де б ти не була чи я.

Пам"ятай, ти завжди можеш звернутись до мене і я тобі допоможу. Я люблю тебе, Сашуня.

Назавжди твоя, Юля.

Потеряв однажды кого-то, не думай, что ты можешь так просто и легко вернуть всё потом.

Когда выросту и у меня будет свой дом, я его куплю где-то около моря. Вот в чём заключаеться вся суть. Я нервный человек, я могу убить. Это я осознаю. Так вот. Если я буду жить в многоитажке, куда я дену труп? НИКУДА. А если у моря, так выкину в море и все подумаю что человек утонул.

Какая же я молодчинка, ну:3

Свєта, я знаю ти читаєш це!!!

Ну що? Весна разоооом?

НЕ ПІЧЯЛЬКА

ЄАААААААААААААААААААААА
ВЖЕ БАГАТО ДНІВ ПІДРЯЯЯЯЯЯЯЯЯТ

ВЕСНА ВЕСНА ВЕСНА ВЕСНА

скоро ВЕСНА

єаааааааап

а там і літо, дададдада

моє ЩАСЛИВЕ ЛІТО

Сьогодні 28.02.12, так дообре. В мене така ейфорія.Ієєап

Поїду я в Одесу, потім в Краків, а там не загорами і Німеччина. І літом, можливо, завітаю у Львів. Гарне місто. Одне з небагатьох, де я б хотіла жити.

Завтра іду з Аньою (моя нова однокласниця) на каву. Точніше поїсти. Ми обидві любимо багато їсти. Приємно дівчина. А там і суші не за горами.

Взнала багато цікавого щодо себе. Ну тобто, яка я галіма, ахахахахах

Боооже

Останнім часом, щось дурне робиться зі мною. Так ось, за це чс, поки я дурна, зроблю нереальні речі!

Приїду в Львів чи Рівне. Не обіцяю, але спробую. Всеодно мені нічого втрачати, так як я вже типу доросла.

уахахахах

Ну якось так

ВІТАЛІК, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ І ДУЖЕ ВЖЕ ЗА ТОБОЮ СКУЧИЛА. Я тебе чекаю, мій кооотик, няяяяя:3

Не пічялька, нєє. Завтра зустрінусь з Орестом. Ми поїмо, пагаварім і я на тренування. Потім додому, а там вже спати.

Канакль, тримайся без мене. Завтра вернусь. Вьюі, до завтра, надіюсь.

Пака уйоби, до зустрічі завтра.

Єаа

всеееее буде добре!

хеееей

кіця

Завтра праздную свой день рождения.

Купила новое платье.

Я в нём красивая, даже очень. В первые я себе понравилась. Так уж и быть.

Дим, я скучаю, очень. Наконец мы завтра увидимся. Как же мне не хватало твоей улыбки.

Твоє мовчання ні до чого хорошого не приводить.

І вже МЕРТВА ШЕСТІРКА теж.

Як я хочу літа, ви собі навіть уявити не можете. Тепер, у мені є дух. Дух свободи, який прагне повітря і менше народу. Всього навсього. Я прошу тільки одне, (якщо ви мене ще чуєте, люди) ідіть з мого жеття. Всі ті непотрібні. Прошу, я хочу щоб літом біля мене було якомога менше народу, ДАЙТЕ, БЛЯДЬ, ПОДИХАТИ. ПРОСТО ВІДЧУТИ СМАК ЖИТТЯ. Якщо ви вважаєте що я не варта вас чи ви мене, прошу, ІДІТЬ НАХУЙ. Не псуйте життя ні собі, ні мені. АМІНЬ.

Але спочатку, щоб стало літо, треба пережити ВЕСНУ. Ох, як же я пам"ятаю мою минулу весну. Аж не віриться, що пройшло вже стільки часу. Аж РІК!!! Так, я буду стверджувати і запевняти себе, що мені вас не вистачає, бо це правда. Це була найкраща весна за всі роки мого життя, але я певна, що ця буде краща. Свєта, я не готова нічого вертати. Наші стосунки були сформовані на брехні, якої я не терплю. Ти знаєш, ми всі це знали. Але ж в кожного повинен бути другий шанс, кожен має право виправити. Я надам тобі таке право. Але лише ОДИН ШАНС. Єдиний. Більше не буде. Якщо ти все зіпсуєш, така доля, нам її не змінити. Ми розпрощаємось назавжди, не до наступної ВЕСНИ, а назавжди.

І знову я повернусь до літа. В, я знаю ти читаєш це, так ось. Я буду старатись проводити найбільше часу з тобою! Як би там не було важко і все таке, але в НАС БУДЕ ЛІТО. В якому будемо МИ. Зараз я одягла твій ключик на шию і буду носити до тих пір, поки не з"являться в нас наші FOREVER. Хоча знаєш, буду носити і те, і те. Так краще. Бо тоді ти завжди будеш зі мною, біля серця.

Ну що ж, на цій ноті я завершу своє ВЕСНУ-ЛІТО.

Свєта, не зіпсуй нічого.

Віталік, я люблю тебе.

Привет всем! Сегодня мне 16. Не люблю я Дни Рождения. Но этот запомниться мне на всю жизнь. Я буду рассказывать это свим детям и внукам. Всем!!! Потому что это - не реально.

Так вот, я начну. Пробило 00.00 и все начали звонить и писать мне. Но я не услышала ничего от человека которого я люблю. Думала что уснул и передзвонит завтра утром, но я так и ну услышала дзвонка. Мне было до жути больно и обидно, но я ничего не показивала так, как у меня был ДН и всем была нужна моя улыбка. Так прошло утро, первый урок, но дзвонка и СМС я так и не увидела. Начался второй урок и тогда я сказала Иванке, что В даже не написал СМС, не то чтобы передзвонил. Мне было так обидно, что ты даже не представляешь. Но тут, на уроке алгебры, у меня задзвонил телефон и выбило то имя, какое я ждала еще с ночи. У меня очень повысилось насторение, ну я вышла и взяла трубку:

— Привет, ты на уроке?

— Привет, нет я вышла, но урок у меня идет.

— Ладно, пожалуйста, спустись в низ к входу в гимназию.

— Зачем?

— Спустись!

И он бросил трубку. Я ничего не поняла, подумала что он больной. Ну думаю ладно, так уж и быть. Спускаясь в низ в хол, я увидела только двох бабуле и все. Я подумала "Боже, ему что делать нечего, только меня ганять вниз/вверх" и тут то я все словна одним махом руки забыла всё. На улице под входом в школу стоял В с огромным букетом роз. Я была в шоке. У меня даже язык отняло. Я не знала что делать, но уж только тогда будто проснулась побежала обнимать его. Он с того перепуга забыл то, что хотел сказать. Но самое главное сказал, сказал всё, что я хотела слышать. Боже мой, у меня словно бабочки залетали в животе. Я не верила своим глазам, я не верила в то, что ты приехал. Это просто ВАУ. Наконец, я снова могла тебя обнять и поцеловать, я так долго ждала этого. Спасибо тебе. Знаешь, до этого момента я утверждала сама себе что ты меня не любишь, что это пустые слова. Но после сегодняшнего я всё понела. Ехать ко мне на 20 минут чтоб только поздравить не каждый сумеет.

Спасибо, я люблю тебя.