Это просто Вьюи блог

я неможу цього не написати. Тому, що все рветься з середини. Казати комусь? жалітись? не вихід. Мовчати теж не можу, мені набридло вбивати в собі якісь почуття, коли вони ростуть "нє па дням, а па чісам". Я мабуть вперше в свому житті посністю уявила себе на чужому місці. Я думала це буде набагто легше. Тепер мушу вибачатись перед деким, за те що робила боляче. Цікаво виходить. Як я комусь зробила боляче- то мучусь, блін, а як мені - то ніхто і уваги не зверне. Ладно, проїхали. Просто я досі неможу збагнути таких дивних дій. Просто дивна оця штука, любов ваша. Водночас болюча і солодка. Ніби ти щасливий, що можеш любити, щасливий що можеш бачити ту людину. Але з іншої сторони, через будь-яку маленьку дурницю кудись дівається настрій. Якесь не таке твоє слово в мою сторону, якась зайва дія…і все. Але лиш побачу усмішку твою, і душа аж радіє :) Справді, мабуть це класно любити. Але незнаю поки, куди і до чого ту любов діти…

Ты мне снишься по ночам, я не могу закрыть глаза,
Но когда тебя я вспомню, по щеке бежит слеза,
Твоё лицо я снова вижу, снова слышу голос твой,
Проснувшись понимаю, что хочу быть с тобой…

Я хочу быть с тобой, я хочу обнять тебя,
Но это всё лишь мечты, прости же меня…

По началу нравится, потом симпатия растет.. Влюбленность. Любовь. И, наконец, разбитое сердце. Алкоголь, сигареты. Потеря в себе.. Эта вечная и неизменная цепочка, которая убивает человека. Да, на время. Сложно. Очень сложно. Но со временем все проходит, ты счастлив. Тебе даже нравится, что ты никого не любишь. Это круто. Но потом опять.. Все сначала.

не напишу ни одного сообщения, если напишу - сотру. кажется, я тебя разлюбила, в среду, поутру. когда снег хрустел под ногами, я случайно так поняла - я слишком долго терпела и не понятно чего ждала.

ЛЮДИ!!!!!! Любов? Це страшно! Це дуже страшно!!! З кожним днем, більше і сильніше… Це коли ти дивишся на його недоліки, на дурні вчинки і любиш їх ще більше ніж переваги. Це коли дивишся в його глибокі очі, і тонеш в них, просто почуваєш себе щасливою і вдячною йому за те, що він просто є. Я дякую, за те що можу просто тебе бачити, дивитись і милуватись тобою. Можу говорити і бачити твою усмішку. Я ніби втрачаю голову і припиняю себе контролювати. Всі думки сплутуються і я неможу нічого сказати, і як завжди скажу якусь дурницю) але я щаслива) я дякую, за те, що ти просто є:*

Всегда так будет: те, кто нас любит
Нам рубят крылья и гасят свет.

тусовочка була супееер)

стидно за деякі моменти, але є що згадати :)

весела ніч, а ранок ще кращий, напів бухою в школу я ще не приходила)

как бы кто не старался помочь,
увы, не становится легче.

мне снится каждую чертову ночь
как он обнимает за плечи.

я в каждом прохожем, до боли
похожем
пытаюсь его найти.

когда же всё кончится, так
невозможно,
так можно с ума сойти.