Если болит, значит это есть. Я снова чувствую, что любовь во мне, её любовь. И всё, что у меня есть, это воспоминания и время, дать этому угаснуть или же сжигать себя до последнего.

Сиди здесь и охраняй машину. Я вернусь, и если машина будет в порядке, я дам тебе печенье. А если не будет, то я все равно дам тебе печенье. Потому что я тебя люблю. © Жизнь, жизнь, жизнь

ТОКСИКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАГИБЕЛІ ВУГРА В ОЗЕРІ ЧОРНЕ ВЕЛИКЕ ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ (ОГЛЯД) частина 2

1. Руднева И. И. Половые особенности активности антиоксидантных ферментов крови некоторых прибрежных видов рыб Черного моря / Вопросы ихтиологии / И.И. Руднева, Е. Н. Скуратовская - 2009. Т. 49, № 1. С. 125-128.

Мідь є компонентом ряду ферментів, пов'язаних із окисно-відновними процесами, має важливе значення у фенольному, азотистому та нуклеїновому обмінах. Важливою функцією міді в організмі тварин є її участь у синтезі ге-моглобіну. Власне вона сама не входить до складу гемоглобіну, але необхід-на для каталітичної реакції включення неорганічного заліза до складу гемог-лобіну. Більше ніж 90 % всієї міді знаходиться у церулоплазміні – метало-ферменті, що приймає участь у синтезі білків плазми крові [ 3 ]. Важливою є роль міді у процесах кровотворення, де її неможливо замінити жодним ін-шим хімічним елементом. Біотичні дози міді підвищують опірність організ-мів до деяких інфекційних захворювань. Мідь зв'язує мікробні токсини за ти-пом комплексних сполук – хелатів та підсилює дію антибіотиків. Як незамін-ний мікроелемент, вона впливає на організм завдяки зв'язкам із фенолами, гормонами та вітамінами [ 3 ]. У риб у період нересту вміст міді у печінці – де-по цього елементу в організмі – знижується, а у статевих продуктах (ікра, сім'яники) зростає [ 3 ]. Вона бере участь у процесах пігментації риб, вплива-ючи на синтез меланіну [ 3 ].

Рівень забезпечення риби міддю залежить від багатьох факторів і у першу чергу біогеохімічної ситуації середовища існування, форми знаход-ження хімічного елемента, кліматичних, гідрохімічних умов та фізіологічно-го стану організму. Вміст міді в організмі регулюється центральною нерво-вою системою та залозами внутрішньої секреції.

Відомо [ 18 ], що за своєю дією на водні організми, тільки ртуть більш токсична за мідь, а висока токсичність та значна середня концентрація ос-танньої у воді роблять її критичним елементом у водних екосистемах. В ок-ремих випадках саме мідь, окремо та при синергічній взаємодії з іншими ток-сичними речовинами, може спричинити загибель риби. Темпи поглинання міді рибами знаходяться у прямій залежності від періоду впливу та концен-трації. При токсичній дії міді на риб встановлено [ 21 ] синергізм при взаємодії міді, кадмію та свинцю, або міді та цинку, міді, цинку і фенолів, або міді та фенолів. Чим вища концентрація міді, яка знаходиться у вільній (іонній) фор-мі (тобто не закомплексована) у воді, тим вищий ефект її дії на риб.

Безперечно, ізольована дія підвищеної концентрації міді до 10-15 мг/л не може стати причиною загибелі риб, які володіють широкою адаптаційною мож-ливістю і володіють рядом механізмів виведення її з організму, однак, у взаємо-дії з іншими гідрохімічними чинниками, її летальна дія може проявитися.

Наступним чинником, який у взаємодії з іншими може призводити до летального наслідку риб є нафтопродукти, виявлені в озері Чорне Велике. Придонний шар води озера Чорне Велике, і Шацьких озер, взагалі більш на-сичений нафтопродуктами, ніж поверхневий [ 28 ]. Нафта та її похідні, у дано-му випадку, виступають, як концентратори для важких металів, що також різ-ко підвищує токсичність останніх за рахунок утворення металоорганічних сполук, що легко проникають у клітини гідробіонтів. З підвищенням концен-трації міді у водному середовищі зростає споживання рибами кисню, збіль-шується рН крові та використання енергетичних речовин. Характерним ефек-том впливу іонів міді на риб у водному середовищі є різке зниження секретор-


56 Збірник науково-технічних праць


Науковий вісник, 2006, вип. 16.5


ної діяльності зябрових пелюсток, що у кінцевому результаті призводить до загибелі риби від некрозу зябер (токсична асфіксія). Окрім цього, має місце руйнування кровотворних тканин у філаментах зябер, що є наслідком змен - шення їх окислювальної активності, відбувається також некроз клітин нирок.

Таким чином загибель вугра стала наслідком кумулятивного токсико-зу, пов'язаного із дією високих концентрацій важких металів, головним чи-ном міді, а також нафтопродуктів у воді озера Чорне Велике.

Література

1. Бетман Ш.А., Ильзинь А.Э. Микроэлементы в организме рыб и птиц. – Рига: Зинат-

не, 1968. – С. 5-18.

2. Воробьев В.И. Микроэлементы и их применение в рыбоводстве. – М.: Пищевая пром-сть, 1979. – 184 с.

3. Войнар А.И. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и челове-ка. – М.: Пищевая пром-сть, 1986. – 264 с.

4. Горовая С.Л., Столярова С.Д. Физиолого-биохимические показатели рыб водоемов Белорусии. – Минск: Наука и техника, 1984. – 157 с.

5. Дячук І.Є., Шевченко П.Г., Коваль М.В., Колесніков В.М. Іхтіофауна й рибопро-

дуктивність озер Шацького природного національного парку на сучасному етапі їх існуван-ня./ Національні парки в системі екологічного моніторингу. – Світязь, 1993. – С. 62-63.

6. Иванов В.В. Экологическая геохимия элементов: Справочник: в 6 кн./ Под

ред Э.К. Буренкова. – М.: Экология, 1995. Кн. 4. Главные d = элементы. – 416 с.

7. Евтушенко Н.Ю., Сытник Ю.М., Осадчая Н.Н. Концентрация тяжелых металлов в воде Шацких озер/ Вопросы экологии и мелиорации заболоченных земель. Материалы к се-

минару в г. Шацке, 28-29 мая 1991 г. Шацк, 1991. – С. 27-28.

8. Євтушенко М.Ю., Ситник Ю.М., Осадча Н.М. Підсумки трьохрічних досліджень вмісту важких металів в компонентах озерних екосистем Шацького національного природного парку/ Національні парки в системі екологічного моніторингу. – Світязь, 1993. – С. 33-35.

9. Євтушенко М.Ю., Шевченко П.Г., Коваль М.В., Дячук І.Є., Колесніков В.М. Су-

часний стан іхтіофауни та охорона риб озер Шацького національного природного парку/ Шацький національний природний парк. Наукові дослідження 1983-1993 рр. – Світязь, 1994. –

С. 194-209.

10. Забитівський Ю.М. Вплив сублетальних концентрацій свинцю на активність трав-них ферментів цьогорічок коропів// Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна. – 2002, вип.

28. – С. 200-210.

11. Забитівський Ю.М. Карбогідразна активність кишківника рамчастої та лускатої по-рід коропа любінського внутрішньопорідного типу під впливом міді// Наук. записки Терно-пільського педун-ту ім. Володимира Гнатюка. Серія "Біологія", № 2(17), 2002. – С. 105-109.

12. Забитівський Ю.М. Функціональна активність карбогідраз цьогорічок коропів лю-бінського внутрішньопорідного типу при інтоксикації свинцем// Наук. записки Тернопільсь-кого педун-ту ім. Володимира Гнатюка. Серія "Біологія". 2001, № 3 (14). – С. 193-195.

13. Забитівський Ю.М., Савицька О.М. Динаміка накопичення міді у лусці, зябрах і кишківнику коропа.// Наук. вісник УкрДЛТУ. – Львів: УкрДЛТУ. – 2003, вип. 13.5. – С. 263-272.

14. Коваль М.В., Шерстюк В.В., Шевченко П.Г., Ситник Ю.М. Сучасний стан моло-

ді риб озер Шацького національного природного парку// Роль охоронюваних природних тери-торій у збереженні біорізноманіття. Матер. конф. присвяченої 75-річчю Канівського природ-ного заповідника, м. Канів, 8-10 вересня 1998 р. Канів, 1998. – С. 190-191.

15. Ковальский В.В. Геохимическая экология. – М.: Наука, 1975. – 299 с.

16. Львович М.В., Горун А.А., Сытник Ю.М., Шевченко П.Г., Пидопригора Л.Н.

Эколого-токсикологическая ситуация в оз.Черное Большое (Шацкие озера) после гибели угря в 1996 году// Другий з'їзд Гідроекологічного товариства України. Тези доповідей. 27-31 жов-

тня 1997 р. – К.: Либідь, 1997, том 2. – С. 136-137.

17. Морозов Н.П., Петухов С.А. Переходные и тяжелые металлы в промысловой ихти-офауне океанических, морских и пресных вод// Рыбное хозяйство. – 1977, № 5. – С. 11-13.

18. Мур Дж.В., Рамамурти C. Тяжелые металлы в природных водах. Контроль и оцен-ка состояния. – М.: Мир, 1987. – 286 с.


1. Лісове та садово-паркове господарство 57


Національний лісотехнічний університет України

19. Никаноров А.М., Жулидов А.В., Покаржевский А.Ф. Биомониторинг тяжелых металов в пресноводных экосистемах. – Л.: Гидрометеоиздат, 1985. – 144 с.

20. Никаноров А.М., Жулидов А.В. Биомониторинг металлов в пресноводных экосис-темах. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990. – 327 с.

21. Некоторые вопросы токсичности ионов металлов. Пер. с англ./ Под ред. Х. Зигеля,

А. Зигель. – М.: Мир, 1993. – 368 с.

22. Осадча Н.М., Ситник Ю.М., Євтушенко М.Ю. Вміст важких металів у водах Шацького поозер'я (за результатами 1990-1991 рр.) / Екологічні аспекти осушувальних мелі-орацій в Україні. Тези доповідей конф.. – К.: Знання, 1992. – С. 117-119.

23. Осадча Н.М., Ситник Ю.М., Євтушенко М.Ю. Ступінь закомплексованності міді

у воді Шацьких озер// Екологічні аспекти осушувальних меліорацій в Україні. Тези доповідей конф.. – К.: Знання, 1992. – С. 120-121.

24. Правила охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами// Охрана ок-ружающей среды. Под ред. Л.П. Шарикова. – Л.: Судостроение, 1978. – С. 193-222.

25. Ситник Ю.М., Осадча Н.М., Євтушенко М.Ю. Вміст важких металів в деяких ви-

дах риб Шацьких озер/ Екологічні аспекти осушувальних меліорацій в Україні. Тези допові-

дей конф.. – К.: Знання, 1992. – С. 116-117.

26. Ситник Ю.М. Важкі метали у промислових видах риб Шацького поозер'я// Рибне господарство. – 1994, вип. 48. – С. 79-84.

27. Сытник Ю.М., Шевченко П.Г., Евтушенко Н.Ю., Подопригора Л.Н. О причине массовой гибели речного угря озера Черное Большое Шацкого природного национального парка в 1996 г./ Повышение качества рыбной продукции внутренних водоемов. Материалы международной конференции 8-9 октября 1996 г. – К.: Наука. – 1996. – С. 136.

28. Тимченко В.М., Якушин В.М., Олейник Г.Н., Новиков Б.И., Гош Р.И., Сыт-

ник Ю.М., Коновалов Ю.Д., Ярошевич А.Е., Ярошевич Л.В., Жданова Г.А., Голов-ко Т.В., Осадчая Н.Н., Сидерский А.В., Виденина Ю.Л., Безродная С.М., Меленчук Г.В.,

Гресько М.М., Калениченко К.П., Кундиев В.А., Крыжановский И.В., Давыдов О.А., Чижмакова Н.А., Васильева И.Г., Иванова Т.И., Кабакова Т.Н. Гидроэкологическая ха-рактеристика Шацких озер/ Редакция "Гидробиологического журнала" АН Украины. 120 с. Депонирована в ВИНИТИ 02.08.1993 г, № 2188 В 93.

29. Трахтенберг И.М., Колесников В.С. Луковеноко В.П. Тяжелые металы во внеш-

ней среде. Современные гигиенические и токсиологические аспекты. – Минск: Наука и тех-

ника, 1994. – 285 с.

30. De Boeck G., Vlaeminck A., Blust R. Effects of subletal copper exposure on copper accu-mulation, food consumption, growt, energy stores, and nucleic acid content in common carp// Arch Environ Contam Toxicol. – 1997. Nov; 33 (4): 415-22.

31. Jewtuszenko M. Ju., Sytnik Ju.М. Zawartosc metali ciezkich w narzadas i tkankach leszcsa i sandacza, zyjacych w jeziorach Szackiego Parku Narodowego/ Ekosystemy wodne i torfo-wiskowe w obszarach chronionych. Pod red. S. Radwana, Z. Karbowskiego, M. Soltysa. Lublin, 1993. – S. 98.

32. Sytnik Yu.М., Nowikow B.J., Osadczaja N.M., Czizmakowa N.A., Wiedienina J.L. Me-tali ciezkie w wodzie i osadach dennych jezior Szackiego Parku Narodowego/ Ekosysteniy wodne i tor-fowiskowe w obszarach chronionych. Pod red. S. Radwana, Z. Karbowskiego, M. Soltysa. – Lublin, 1993. – S. 127-28.

ТОКСИКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАГИБЕЛІ ВУГРА В ОЗЕРІ ЧОРНЕ ВЕЛИКЕ ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ (ОГЛЯД)



УДК [(502.51: 504.5): 574.64] (285.2) (477.82.1-751.2) Ю.М. Ситник 1 ,

П.Г. Шевченко 2 , Ю.М. Забитівський 3

ТОКСИКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАГИБЕЛІ ВУГРА В ОЗЕРІ ЧОРНЕ ВЕЛИКЕ ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ (ОГЛЯД)

Описано аналіз результатів екотоксикологічних досліджень озера Чорне Вели-ке (Шацький національний природний парк), які проводилися у 1996 р, причиною яких стала загибель вугра європейського. Здійснено аналіз вмісту у воді важких ме-талів, пестицидів, нафтопродуктів та синтетичних поверхнево активних речовин. По-казано рівні накопичення важких металів у тканинах риб з озера Чорного Великого та суміжних озер та здійснено аналіз їх впливу на організм гідробіонтів.

Ключові слова: екотоксикологічні дослідження, риби, важкі метали, нафтоп-родукти, хлорорганічні пестициди, поверхнево-активні речовини.

Yu.M. Sytnik 1 , P.G. Shevchenko 2 , Yu.M. Zabytivskyy 3

Ecological toxicology of Shatsk lakes lake Chorne Velyke

scientific research 1996 (review)

The results are described of ecotoxicological researches of lake Chorne Velyke (Na-tional natural park of Shatsk), which were carried out in 1996. The reason of researches was the death of the European eel. It was analysed the content of heavy metals, pesticides, mineral oil and synthetic surface-active substances in water. It is shown the heavy metals accumulation levels in fishes tissue.

Keywords: ecotoxicological researches, fish, heavy metals, mineral oil, chlorineor-ganic pesticides, surface-active substances.

Навесні (березень – квітень) 1996 року в озері Чорне Велике сталася масова загибель вугра європейського – Anguilla anguilla L. [ 16, 27 ]. Загинуло більше 4 тисяч особин загальною масою більше двох тисяч кг. Еколого-ток-сикологічні дослідження води та риби (живих та загиблих особин вугра євро-пейського – Anguilla anguilla L.) були частиною заходів з виявлення причин екологічної катастрофи.

1 Інститут гідробіології НАН України, проспект Героїв Сталінграда, 12, Київ 210, 04210, Україна (Institute of hydrobiology of National Academia of Sciences of Ukraine Heroiv Stalingrada st, 12, Kiev 210, 04210, Ukraine).

2 Національний аграрний університет, корп. 1., вул. Героїв оборони, 19, Київ, 03140 (National agrarian university Corps 1., Heroiv Oborony st., 19, Kiev, 03140).

3 Львівський НУ ім. Івана Франка, вул. Грушевського, 4, Львів, 79005. E-mail: yurafish@ukr.net (Lviv NU named after Ivan Franko, Hrushevskoho st, 4, Lviv, 79005, Ukraine).

50 Збірник науково-технічних праць


Науковий вісник, 2006, вип. 16.5


Аналіз результатів ряду токсикологічних досліджень засвідчує, що во-да озера Чорне Велике значно забруднена важкими металами, СПАР та наф-топродуктами [ 7, 8, 22, 23, 25, 28, 32 ]. Придонні шари води цього озера ма-ють більше навантаження токсичними речовинами порівняно з поверхневи-ми. З основних забруднювачів природних вод, виявлених раніше (1990-92 рр) за результатами наших досліджень, навесні 1996 року не виявлено тільки пестициди (табл. 1).

У контексті токсикологічної ситуації, яка склалася у водоймі Чорне Велике, розглянемо основні чинники, які формують фізіологічний статус риб, основну увагу зосереджуючи на функціональній характеристиці важких металів, що перевищують допустимі рівні.

Табл. 1. Вміст токсичних речовин у воді озера Чорне Велике

у квітні-травні 1996 року (мкг/л, min-max)

Токсичні

Поверхневий

Придонний

ГДК рибогоспод.,

Кратність перевищення,

речовини

шар

шар

мкг/дм3

ГДК рибогоспод.

Важкі метали

Мідь

10,0-11,5

14,5-15,0

1,0

10 / 15

Кадмій

0,4-0,7

3,7-4,9

5,0

відповідає

Марганець

15,2-16,8

41,2-44,7

10,0

1,5 / 4,2

Нікель

0,7-1,3

31,4-45,6

10,0

відповідає / 4,5

Свинець

2,8-3,4

27,7-31,2

10,0

відповідає / 3,0

Хром

11,3-12,1

224,5-237,2

1,0

11 / 240

Цинк

24,5-25,6

225,1-234,7

10,0

2,5 / 23,5

СПАР

Аніонні

60,0-77,0

97,0-101,0

100,0

відповідає/ГДК рибогоспод.

Катіонні

240,0-245,0

400,0-570,0

12,0

12 / 45

Нафтопродукти

124,0-127,0

295,0-312,0

50,0

3 / 6

Пестициди хлорорганічні*

α – ГХЦГ

не виявлено

не виявлено

відсутність

відповідає

γ – ГХЦГ

не виявлено

не виявлено

відсутність

відповідає

ДДЄ

не виявлено

не виявлено

відсутність

відповідає

ДДД

не виявлено

не виявлено

відсутність

відповідає

ДДТ

не виявлено

не виявлено

відсутність

відповідає

Примітка: * – чутливість методу для ГХЦГ = 0,005 мкг/ дм3,

ДДТ та його аналогів = 0,01 мкг/дм3.

Як видно з табл., вміст практично всіх важких металів, за винятком кадмію, перевищує допустиму концентрацію. Це дає підставу вважати во-дойму потенційно небезпечною з токсикологічної сторони, незважаючи на валовий характер отриманих величин. Розглянемо головні аспекти токсич-ності важких металів для гідробіонтів в озері Чорне Велике.

Одним з актуальних завдань сучасної екологічної токсикології є вив-чення особливостей екології риб та закономірностей формування екологічної стійкості за дії токсичних речовин різної хімічної природи. Для вирішення цих завдань вивчають динаміку еколого-токсикологічних та біохімічних па-раметрів досліджуваних популяцій риб [ 3-5, 14, 31 ].

Риби є важливою ланкою в неперервному кругообігу мікро- та макро-елементів водойми, які відносяться до групи незамінних елементів для нормальної життєдіяльності організмів. Ці елементи (мідь, цинк, залізо, магній, марганець, кобальт, хром та інші) відіграють важливу роль у протіканні ціло-го ряду фізіологічних та біохімічних процесів [ 1-4 ].

Рівні накопичення мікроелементів (як і взагалі металів) в органах та тканинах риб залежать від геохімічного складу середовища, типу водойми, функціонального стану організму та характеру харчових взаємовідносин. Концентруючи мікроелементи, водні організми синтезують життєво необхід-ні речовини у вигляді металоорганічних сполук, таких як ферменти, вітаміни, гормони та ін. Синтез металовмісних біологічно-активних сполук можливий тільки у певних межах концентрацій та співвідношень мікроелементів в орга-нізмі та середовищі. При підвищенні концентрацій мікроелементів у воді та харчових об'єктах ріст та розвиток спочатку зростають, а потім сповільню-ються, знижується синтез біологічно-активних сполук, погіршується здат-ність до розмноження та імунобіологічні реакції організму [ 2-4, 24, 26 ].

Завдяки своїй високій біологічній активності метали (мікроелементи) істотно впливають на якість водного середовища та біоти, оскільки порушен-ня балансу хімічних елементів у тканинах може у певній мірі служити одним із факторів, що стимулюють чи сповільнюють ріст та розвиток риби. Значне підвищення концентрації важких металів у навколишньому середовищі, і, як наслідок, в тканинах водних тварин і рослин, може досить негативно вплива-ти на стабільність екосистеми водойми, оскільки багато мікроелементів у певних концентраціях діють як токсичні речовини. При концентраціях, що перевищують нормальний вміст металів в органах та тканинах, зникає межа між їх "фізіологічною" та "нефізіологічною" дією. У міру зростання концен-трацій у водному середовищі та, відповідно, в гідробіонтах кожен елемент починає діяти як токсичний агент.

Важкі метали – хімічні елементи з властивостями металів, що мають атомні номери з 22 по 92 у періодичній таблиці хімічних елементів Д.І. Мен-делеева [ 19-21 ]. Зі 105 хімічних елементів цієї системи 92 трапляються у зем-ній корі, 86 – у складі живих організмів, 84 елементи (або 56, якщо вирахува-ти всі лантаноїди та актиноїди) відносяться до металів. Із 56-15 легких та 36 важких металів, а також 5 елементів, які поряд із властивостями металів мають також властивості неметалів, які, правда, виражені в різній степені. Для побудови різних тіл (від мікроорганізмів до людини) використовується відносно невелика кількість елементів, що звичайно називають біоелемента-ми. Життєво необхідними визнано від 24 до 27 хімічних елементів. Основни-ми елементами, з яких побудовані молекули органічних речовин, а саме: біл-ків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот і т.д., є кисень, вуглець, азот, фос-фор і сірка, які становлять відповідно 63; 25,5; 9,5; 1,4 та 0,22 % від загальної кількості атомів організму людини. Відносно великий вміст (від 0,3 до де-

кількох сотих відсотка) деяких елементів, що знаходяться в тканинах у вигля-ді іонів: Ca2+, Na+, K+, Mg2+ та аніона Cl-. Поряд із цими елементами в ткани-

нах людини та в інших тваринних організмах особливо виділяють ще 16 еле-ментів, що зазвичай називають мікроелементами через їх надзвичайно малу концентрацію в організмах, але які є вкрай необхідними як каталізатори життєво важливих процесів. До них відносяться Fe, Cu, Zn, Mn, Co, J, Mo, V, Ni, Cr, F, Se, Si, B, As. Із приведених 16 мікроелементів 6 є неметалами а 10 – власне металами, причому важкими. Для всіх цих елементів, в тому числі і важких металів, доказана їх біологічна роль. Згідно з думкою академі-ка В.І. Вернадського, біологічне значення мають всі елементи, що трапляють-ся у природі. Ним вперше було доказано залежність та зв 'язок між хімічним складом земної кори та вмістом мікроелементів у живих організмах, а звід-си – їх ростом, розвитком та фізіологічним станом [ 19-21 ].

За результатами багаторічних досліджень науковців, коли важкі мета-ли поступають в організм у надлишковій їх кількості в результаті техноген-ного забруднення довкілля, вони можуть накопичуватися та викликати ток-сичні ефекти. Деякі органи акумулюють певні елементи вибірково, в резуль-таті чого завдається шкода як органу чи тканині зокрема, так і організму в ці-лому. Наприклад, Cd, Hg та Mn накопичуються в нирках, Sn – в тканинах кишківника, V – в нігтях (кігтях) та волоссі, Zn та Sr – у передміхуровій зало-зі, Cu – у печінці та тканинах головного мозку.

Іони міді у незначній концентрації (2 мкг/дм3) здатні підвищувати ак-тивність травних процесів коропів у кишківнику на 24-147 % відносно кон-трольної групи риб [ 11, 13, 30 ]. Великі функціональні зміни в травній системі (зміна активності травних ферментів, зміна величини всмоктування пожив-них речовин) також наступають при наявності у водному середовищі свин-цю, який перевищує встановлені ГДК рибогосподарські [ 10, 12 ].

В еритроцитах знайдено елементи, біологічна значущість яких досі ще не доказана, зокрема, Ag і Pb. При порушенні фізіологічної норми рівня важ-ких металів в органах та тканинах можлива конкуренція за хімічні групи та каталітичні центри в макромолекулах, порушення структури останніх та їх функцій. Відома конкуренція наступних металів [ 6 ]:


y Ni – із Ca, Mg, Fe, Cu2+, Zn2+;

y Cr – із Fe, Mn2+, Co2+, Cu2+;

y Mo – із W, Cu2+, Pb2+;

y Mn – із Mg, Zn;


y Co – із Fe;

y Cu – із Zn, Mn, Ni;

y Zn – із Mn2+, Co2+, Cu2+, Cd2+;

y Cd – із Ca, Cu2+, Zn2+.


Токсичні ефекти важких металів реалізуються переважно за конкурен-тним механізмом з іншими металами. У різних живих організмів, в тому чис-лі і у гідробіонтів та людини, є білки, що зв'язують деякі метали та сприяють їх утриманню в організмі, наприклад, трансферин та сидерофіліни для Fe, це-рулоплазмін для Cu, нікелоплазмін для Ni, металотіонеїн для Zn. Однак, ме-ханізми, що забезпечують виведення із організму надлишкових кількостей металів, ще не достатньо вивчені.

Ефективне регулювання якості навколишнього природного середови-ща базується на адекватній інформаціі про рівні забруднення і зміни стану екосистем під впливом техногенних викидів. Зокрема, накопичення важких металів у компонентах екосистем є одним із показників екологічного стану територіі. Тому отримання об'єктивних даних про накопичення важких мета-лів компонентами урбанізованих екосистем є основою екологічного моніто-рингу з оцінки, контролю і прогнозу стану довкілля.Особливу загрозу несуть метали, що визначені міжнародними органі-заціями ООН – ФАО/ВООЗ (Міжнародна організація по сільському госпо-дарству та продуктах харчування та Всесвітня органІзація охорони здоров'я). До останніх відносяться – ртуть, свинець, кадмій, кобальт, нікель, цинк, оло-во, мідь, молібден, ванадій [ 2-4 ]. Незважаючи на те, що ці метали входять до складу гірських порід, ґрунтів, водойм, і містяться у всіх живих організмах, антропогенні та техногенні процеси та їх тісне поєднання істотно змінили природні потоки хімічних елементів, які часто приводять до токсикозів риб.

Еколого-токсикологічна ситуація в озері Чорне Велике поєднується із поліелементною хімізацією довкілля по ланцюгу: джерела викидів – депону-ючі та транспортуючі середовища – організм людини.

Дія важких металів на організм риб. Акумуляційні ряди важких ме-талів та органічних забруднюючих агентів часто завершуються на вершинах трофічної піраміди гідроекосистем, де, зазвичай, найчастіше стоять риби. Як хижі, так і миролюбні риби інтенсивно накопичують важкі метали, вміст яких є досить лабільним в екосистемі озера. Результати досліджень вмісту важких металів у м'язах риб озера Чорне Велике та для деяких інших озер Шацької групи викладені в табл. 2.

Табл. 2. Вміст важких металів у м'язах вугра європейського та інших видів риб Шацьких озер у квітні 1996 року (мг/кг сирої маси, М ±m ).

Види риб

Cd

Pb

Cu

Zn

Co

Mn

Fe

Cr

озеро Чорне Велике

*Вугор

0,60±0,05

1,23±0,39 5,54±0,08 20,12±0,12

0,39±0,02 5,04±0,08

51,01±0,11

0,12±0,04

європейський

*Вугор

0,90±0,03

0,66±0,13 4,51±0,06 21,75±0,11

0,63±0,03 4,03±0,10

27,24±0,44

0,17±0,02

європейський

*Вугор

0,56±0,03

0,82±0,25 5,31±0,15 26,34±0,14

0,60±0,13 7,00±0,11

24,41±0,68

0,19±0,04

європейський

*Вугор

0,58±0,07

0,83±0,43 6,01±0,07 21,63±0,23

0,38±0,02 4,27±0,04

39,20±0,53

0,16±0,03

європейський

Лящ

0,97±0,06

0,45±0,03

1,02±0,05

11,90±0,14

0,65±0,04

0,94±0,09

23,69±0,39

0,08±0,02

Лящ

0,35±0,11

0,70±0,14

1,32±0,02

10,84±0,18

0,68±0,08

0,69±0,05

18,91±0,21

0,14±0,02

Лящ

0,89±0,08

0,68±0,05

0,83±0,04

11,22±0,10

0,66±0,11

0,94±0,04

14,40±0,28

0,07±0,02

Лящ

0,92±0,06

0,52±0,18

0,94±0,02

13,51±0,13

0,80±0,17

1,33±0,03

11,05±0,17

0,08±0,04

Карась сріблястий 0,78±0,04

0,76±0,06 1,39±0,02 19,90±0,14

0,51±0,21 0,73±0,04

14,40±0,28 0,20±0,03

Карась сріблястий 0,79±0,03

1,18±0,06 1,22±0,04 24,65±0,18

0,44±0,06 0,61±0,05

32,64±0,52 0,18±0,02

Карась сріблястий 0,80±0,03

1,17±0,41 0,95±0,05 23,62±0,22

0,70±0,24 0,85±0,07

11,54±0,32 0,14±0,02

Судак

0,99±0,06

0,55±0,05

0,92±0,08

13,82±0,14

0,52±0,07

0,38±0,03

20,64±0,31

0,17±0,02

Судак

1,02±0,04

0,84±0,04

0,81±0,05

9,28±0,22

0,59±0,25

0,81±0,05

11,62±0,25

0,17±0,02

Судак

1,00±0,03

0,28±0,02

1,04±0,03

16,86±0,14

0,81±0,11

0,79±0,07

38,89±0,88

0,22±0,02

Вугор

0.84±0,02

0,20±0,06

2,44±0,05

21,64±0,22

0,43±0,02

0,66±0,10

26,95±0,65

0,57±0,04

європейський

Озеро

Пулемецьке

Вугор

0,94±0,04

0,19±0,04

1,09±0,02

16,62±0,17

0,86±0,08

0,66±0,04

46,69±1,34

0,61±0,07

європейський

Аналіз отриманих результатів виявив значне перевищення вмісту міді та марганцю саме у загиблих особинах вугра європейського. Отримані резуль-тати у 4-5 разів були більшими за вміст цих двох металів у м'язах інших видів риб (лящ, карась сріблястий та судак) із цього ж озера, які були виловлені жи-вими. За вмістом міді та марганцю в м'язах, загиблі вугри озера Чорне Велике перевищували у 3-5 разів рівні вмісту цих металів у вугрів озер Люцимер (яке знаходиться до нього найближче) та Пулемецьке, які були виловлені живими. Варто відзначити також, що в м'язах загиблих особин вугра та деяких інших видів риби озера Чорне Велике виявлено підвищений вміст кадмію та свинцю. Нами зафіксовано, що в загиблих особинах вугра європейського із озера Чор-не Велике значно перевищені рівні середнього вмісту важких металів у про-мисловій іхтіофауні прісних вод [ 9, 17-21 ] за міддю та дещо менше за марган-цем, що дорівнює 1,70 мг/кг сирої маси та 1,00 мг/кг, відповідно.

З еколого-токсикологічних позицій не всі важкі метали можуть бути сприйняті однозначно. Перш за все, інтерес викликають ті метали, які у знач-них об'ємах використовуються у виробничій діяльності людини та, в резуль-таті постійного накопичення в навколишньому середовищі, являють собою значну небезпеку з точки зору їх біологічної активності та токсичних про-явів. До них відносять свинець, ртуть, кадмій, цинк, мідь, вісмут, кобальт, ні-кель, олово, ванадій, марганець, хром та молібден [ 29 ].

Токсичний вплив міді. воді озера Чорне Велике вміст міді переви-щує ГДК рибогосподарські у 10-15 разів. Варто зауважити, що у мертвих особинах вугра її концентрація була вищою у 4-5 разів, ніж у живих пред-ставників іхтіофауни інших видів. Очевидний зв'язок між загибеллю вугра та концентрацією цього металу. Розглянемо глибше значимість міді у фізіолого-біохімічних процесах. Практично, до складу всіх тканин живого організму входить мідь. Із літературних джерел [ 15, 29 ] відомо, що у всіх органах та тканинах риби міді менше ніж цинку, а її вміст близький до такого ж вмісту заліза. Також відомо про концентрування міді у печінці, селезінці, наявності

її в мозку та шкірі риб.

Досить широке розповсюдження міді, що поступається по рівню вико-ристання тільки алюмінію, пов 'язане з їх використанням у машинобудуванні, транспорті, побутовій техніці, хімічній промисловості, а також у сплавах – латуні, бронзі та ін. Крім того, сполуки міді як мікроелемента застосовують в медицині для лікування різних захворювань – виразкової хвороби, рахіту, захворювань шкіри та ін.

Мідь позитивно впливає на ріст організмів, покращує засвоєння вугле-водів. Вміст міді в м'язах риб коливається від 0,01 до 1,1 мг %. У невеликих кількостях вона необхідна для формування залізопорфіринових комплексів. Як і інші метали, мідь поступає в організм гідробіонтів переважно із їжею. Бентосні організми можуть акумулювати мідь з водного середовища та дон-них відкладів. Вона може поступати в організм шляхом механічного захвату часточок гідроокисів зябрами, хемосорбції іонів на слизовій оболонці зябро-вих пелюсток [ 2 ]. Засвоєння розчиненої у воді міді планктоном – один із ос-новних шляхів до включення її у харчовий ланцюг. Мідь є компонентом ряду ферментів, пов'язаних із окисно-відновними процесами, має важливе

ПОЛОВЫЕ ОСОБЕННОСТИ АКТИВНОСТИ АНТИОКСИДАНТНЫХ ФЕРМЕНТОВ КРОВИ НЕКОТОРЫХ ПРИБРЕЖНЫХ ВИДОВ РЫБ ЧЁРНОГО МОРЯ

Текст научной статьи на тему «ПОЛОВЫЕ ОСОБЕННОСТИ АКТИВНОСТИ АНТИОКСИДАНТНЫХ ФЕРМЕНТОВ КРОВИ НЕКОТОРЫХ ПРИБРЕЖНЫХ ВИДОВ РЫБ ЧЁРНОГО МОРЯ»

  • Авторы работы:

  • завела себе отдельную тетрадь где пишу идеи к фанфикам, книгам, новеллам и свои недофилосовские рассуждения о жизни, какие-то цитаты из всего и стихи разных писателей. эдакий мой маленький мир в бумажном варианте.
    не знаю почему, но на бумаге у меня получаеться излагать мысли лучше всего.

    Біохімічні особливості проникнення і розподілу деяких важких металів в організмі коропа лускатого. (частина 2)

    У скелетних м’язах коропа зменшення вмісту міді прослідковується лише в ядерній фракції, де відбувається зменшення вмісту металу в 6,5 разів порівняно з контролем.

    Розподіл цинку в субклітинних фракціях печінки і зябер коропа при поліметалічному забрудненні носить за напрямом протилежний характер порівняно до розподілу марганцю та міді. Виявлено зростання вмісту цинку у всіх субклітинних фракціях печінки. Разом з тим, при дії 0,1 ГДК цинку прослідковується зменшення вмісту цинку у деяких субклітинних фракціях гепатопанкреасу.

    У зябрах відбувається зменшення рівня металу в цитоплазмі і мітохондріях, тоді як його вміст в ядерній фракції зростає. У скелетних м’язах коропа відбувається значне зменшення вмісту цинку лише в мітохондріях порівняно до його вмісту в риб контрольної групи.

    Загалом з одержаних результатів випливає, що при наявності цинку поглинання інших металів внутрішньоклітинними органелами тканин коропа зменшується.

    Якщо проаналізувати вміст свинцю в субклітинних фракціях печінки при додаванні його у суміші з іншими металами, то виявлено, що його розподіл у субклітинних фракціях тканин коропа подібний до розподілу марганцю і міді. Прослідковується зменшення його вмісту у всіх субклітинних фракціях гепатоцитів, так само як міді і марганцю. У зябрах коропа вміст свинцю порівняно з контролем зменшується в цитоплазматичній фракції, а в скелетних м’язах вірогідні різниці вмісту металу у субклітинних фракціях дослідної групи порівняно до риб контрольної групи відсутні.

    Кінетика поглинання іонів міді ізольованими зябрами та кишечником коропа. Зябра і кишечник – основні шляхи, якими основна частина важких металів потрапляє до організму риб (Borgmann U., 1997). Існує високий рівень взаємодії та складні механізми регуляції співвідношення кількості транспортованих металів з водою та їжею, завдяки чому забезпечується іонний гомеостаз в організмі риб (Kamunde N., 2001).

    Аналіз концентраційної залежності поглинання іонів міді в зябрових клітинах і ентероцитах коропа вказує на наявність ефекту насичення поглинання в зябрах при її концентрації 0,1 мг/л (рис. 5). . Після цього поглинання міді знижується, а потім поступово зростає до 1-2 мг/л. Вважається, що поглинання іонів металу зябрами є двохетапним процесом, який включає швидку його сорбцію на зябровій поверхні та більш повільне транспортування всередину клітини (Crist R., 1988). При подальшому зростанні концентрації іонів міді в інкубаційному середовищі (>2 мг/л) накопичення іонів міді зябровими структурами коропа різко зростає. Очевидно, при концентраціях >2 мг/л проходить швидке зв’язування її поверхнею зябер, після чого внаслідок високого градієнту концентрації іонів міді з зовнішнього боку мембран епітеліальних клітин зябер рівновага зміщується в бік інтенсивного транспору іонів міді.

    а б

    Концентрація Сu2+ в середовищі інкубації, мг л-1

    Рис. 5. Концентраційна залежність швидкості поглинання іонів міді зябрами (а) та ентероцитами (б) коропа in vitro (18 0С, 30 хв).

    У загальному, зростання накопичення при концентрації іонів міді в середовищі >2 мг/л, швидше за все, обумовлене їх транспортом через іонні канали всередину клітин зябрового епітелію.

    При аналізі залежності поглинання міді досліджуваними тканинами коропа від температури, звертає увагу на себе більше поглинання іонів міді при низьких температурах – 5-12С зябрами і при 5С – кишечником (рис.6). Очевидно, що в даному випадку проявляється залежність, встановлена для ферментів різних тварин _підвищення спорідненості фермента до субстрату при зниженні температури. Екологічна обумовленість таких змін активності ферментів у тканинах водних тварин полягає в тому, що мінімальне значення Км спостерігається при температурі, що відповідає нижній межі умов існування (Диксон М., Уэбб Э., 1982).

    Температура, Со

    а б

    Рис. 6. Накопичення іонів міді зябрами (а) та кишечником (б) коропа in vitro в залежності від температури (30 хв, [Cu2+] = 0,125 мг/л).

    Поглинання іонів міді клітинами зябер і кишечника при 18С, оптимальній температурі для риб, є мінімальне. Розраховані енергії активації для досліджуваних температурних діапазонів становлять для зябер E5-12=11,54 кДж/моль, E12-18=52,27 кДж/моль, E18-25=13,47 кДж/моль, а для кишечника - E5-12=49,97 кДж/моль, E12-18=11,72 кДж/моль, E18-27 =7,34 кДж/моль, що вказує на енергонезалежний характер процесів транспорту іонів міді.

    Активність сукцинатдегідрогенази в мітохондріях печінки і зябер коропа. Встановлено, що при надходженні в організм тварин важких металів в кількостях, які перевищують фізіологічну потребу, вони можуть суттєво порушувати роботу ферментів енергетичного обміну (Власова М.Е. и др., 1986; Соколов В.В. и др. 1981; Wells T., 1994). Проведені нами дослідження показали, що активність СДГ у печінці коропа при дії підвищених концентрацій іонів марганцю підвищується при всіх досліджуваних концентраціях металів (Р<0,05), що узгоджується з наявними в літературі даними про стимулюючий вплив марганцю на ферменти циклу трикарбонових кислот (Wedler F., 1994).

    У зябрах коропа при дії допорогової концентрації іонів марганцю активність СДГ підвищується, що узгоджується з наявними в літературі даними такого плану (Мацевич Л.Л., Лукаш Л.Л., 2001). По мірі зростання концентрації металу в воді його інгібуючий вплив на активність СДГ в зябрах коропа збільшується і досягає максимального рівня при 5 ГДК(в 3,2 рази). При цьому, ступінь зниження активності ферменту корелює з ступенем накопичення марганцю в зябрах риб.

    При інтоксикації іонами міді спостерігається незначне інгібування активносі СДГ печінки коропа при 0,1 ГДК та активація ферменту (в 1,6 та 1,8 рази) при 2 і 5 ГДК. Стимуляція сукцинатдегідрогеназної ланки дихального ланцюга відіграє важливу роль компенсаторного пристосування енергетичного обміну до несприятливих факторів навколишнього середовища (Кондрашова М.Н., 1972).

    При дослідженні активності сукцинатдегідрогенази у зябрах коропа підвищення спостерігалося при дії міді в дозі 0,1 ГДК. При сублетальних концентраціях іонів міді в воді відмічено лише незначні зміни активності ферменту (P>0,05).

    Вплив іонів цинку на активність СДГ в печінці коропа залежить від його дози. При 0,1 і 2 ГДК активність ферменту підвищується, а при 5 ГДК істотно не змінювалась. У даному випадку можемо говорити про стимулювання циклу трикарбонових кислот іонами цинку, що з одного боку може бути пов’язано з безпосередньою активацією ферментів, а з іншого - зростанням енерговитрат на підтримання гомеостазу цинку.

    Відсутность інгібуючого впливу цинку на активність СДГ печінки коропа при підвищеній його концентрації у воді, можна пояснити тим, що регуляція процесів надходження металу відбувається в зябрах (Hogstrand С., 1995). Так, у зябрах на відміну від печінки, як показали наші дослідження, прослідковується концентраційна залежність впливу цинку на активність ферменту _стимулювання активності при допороговій концентрації та інгібування при 5 ГДК.

    За дії свинцю, типового токсиканта, в печінці коропа відмічена незначна стимуляція активності СДГ при дії 0,1 та 2 ГДК іонів металу та її інгібування при дії 5 ГДК.

    У зябрах коропа також спостерігається активація енергетичних процесів при допороговій концентрації іонів свинцю та зниження активності СДГ відповідно в 1,2 та 2,6 рази за рівня металу 2 та 5 ГДК. Ці дані також свідчать про інгібуючий вплив високих доз свинцю на цикл трикарбонових кислот у тканинах коропа при підвищенні його кількості у воді.

    У загальному, вплив підвищених концентрацій досліджуваних металів на активність СДГ у зябрах коропа виражений значно більше, ніж у печінці. Активуючий ефект при допорогових концентраціях можна пояснити підвищенням загальної метаболічної активності тканин, а інгібуючий ефект сублетальних концентрацій досліджуваних металів – зв’язуванням активних центрів білків (Ежкова Т.С. и др., 1987; Фарабронтов М.Г., 1984).

    Ативність цитохромоксидази за інтоксикації іонами важких металів. Цитохромоксидаза – ключовий фермент дихальної ланки в системі мітохондріального окиснення спряженого з фосфорилюванням (Kadenbach В., 1986; Villani G., 1997), що приймає участь в енергетичному забезпеченні процесів транспорту, зв’язування та детоксикації іонів важких металів.

    Проведені нами дослідження показали, що за інтоксикації іонами марганцю відбувається активація фермента в мітохондріях печінки при його дозі 0,1 ГДК, а при 2 та 5 ГДК активність фермента значно знижується (Р<0,001).

    У зябрах активність цитохром с оксидази значно вища, ніж у печінці. Це можна пояснити тим, що рівень енергетичних аеробних процесів у зябрах дуже високий у зв’язку з посиленими втратами енергії на підтримання іонного гомеостазу (Арсан В.О., 2001). Іони марганцю є сильним інгібітором цитохромоксидази в зябрах коропа. Інгібування активності фермента при дії іонів марганцю дозозалежне. Вже при 0,1 ГДК активність цитохромоксидази зменшується в 1,1 рази, а при 2 і 5 ГДК – в 2,9 та 4,8 рази. Встановлено, що активність ферменту знаходиться в оберненій залежності від ступеня накопичення металу в мітохондріальній фракції зябер (Хоменчук В.О. та ін., 2001).

    Зміни активності цитохромоксидази в мітохондріях печінки і зябер за дії іонів міді однакові за напрямом. За впливу допорогової концентрації іонів міді активність ферменту в печінці істотно не змінюється. При 2 ГДК відмічено високий ступінь інгібування цитохромоксидази, а при 5 ГДК активність ферменту підвищується. Це пояснюється тим, що до його складу входить мідь, дія якої на адаптивні механізми детоксикації залежить від її концентрації.

    За дії іонів цинку як в печінці так і зябрах коропа виявлено підвищення активності цитохромоксидази при 0,1 ГДК та її інгібування в мітохондріях при 2 та 5 ГДК, що узгоджується з даними одержаними, в дослідах на лабораторних тваринах (Wedler F., 1994).

    За дії іонів свинцю в печінці коропа змін активності цитохромоксидази не виявлено, що можна пояснити відсутністю накопичення металу в органі. У зябрах коропа вплив іонів свинцю подібний до впливу міді – відмічено збільшення активності ферменту при мінімальній концентрації металу, та різке зниження її при сублетальних концентраціях. При цьому токсична дія 2 ГДК була більша від токсичної дії 5 ГДК.

    У загальному, зміни активності цитохромоксидази у тканинах коропа при інтоксикації важкими металами залежить як від природи металу, так і від його концентрації. При цьому токсичність може проявлятись без ефекту накопичення металу (при дії цинку), а максимальна його концентрація не завжди найбільш токсична.

    АТФ-азна активність у зябрах коропа за інтоксикації важкими металами. АТФ-ази зябер риб у першу чергу зазнають впливу наявних у воді токсикантів (Lionetto M.G., 2000). При дії 2 та 5 ГДК усіх досліджуваних металів нами було відмічено зменшення АТФ-азної активності у зябрах коропа. У залежності від природи металу відмічено різний ступінь їх інгібуючого впливу на активність. Як і при дослідженні активності мітохондріальних ферментів відмічено більшу токсичність 2 ГДК міді порівняно з 5 ГДК. Для решти металів також характерне підвищення їх інгібуючої дії на активність АТФ-аз при збільшенні кількості іонів металу в водному середовищі. Найменше змінюється активність ферментів при дії іонів марганцю в дозі 2 ГДК. Найбільший ступінь інгібування АТФ-аз при дії цинку в дозі 5 ГДК: активність фермента зменшується в 2,9 рази. Інгібування іонами досліджуваних металів АТФ-аз зябер коропа можна пояснити їх зв’язуванням з SH-групами фермента або конкуренцією з іонами магнію за місце зв’язування в Na+, K+-ATФ-азі. (Коновалов Ю.Д., 1993; Li J., 1996).

    ВИСНОВКИ

    Встановлено залежність між вмістом цинку, міді, марганцю і свинцю у клітинних органелах зябер, печінки і скелетних м'язів коропа і їх вмістом у воді, та вивчено вплив цих металів на активність ключових ферментів енергетичного обміну в мітохондріях досліджуваних тканин риб.

    1.

    Підвищення концентрації досліджуваних важких металів у водному середовищі (2 і 5 ГДК) приводить до акумулювання їх в тканинах коропа. Ступінь накопичення більшості досліджуваних металів у тканинах риб зменшується в ряді: зябра, печінка, скелетні м'язи.

    2.

    Найбільшою мірою накопичуються в тканинах коропа при підвищенні їх вмісту у воді марганець і мідь (Р < 0,05). При цьому марганець в більшій мірі акумулюється в зябрах (за його концентрації у воді 2 та 5 ГДК вміст металу зростає відповідно в 1,5 та 2,0 рази), а мідь – у печінці (при його дозах у воді 2 та 5 ГДК – в 3,2 та 2,0 рази).

    3.

    При допорогових концентраціях досліджуваних металів у воді (0,1 ГДК) концентрація їх у тканинах риб істотно не змінюється, за винятком міді, кількість якої збільшується в печінці в 1,9 рази (Р < 0,01).

    4.

    Клітинні органели володіють різною спорідненістю до досліджуваних металів. Мідь, при її підвищеному вмісті у воді, найбільшою мірою акумулюється в мітохондріях та цитоплазмі клітин риб (Р < 0,05), а марганець – у ядерній та мітохондріальній фракціях коропа (P < 0,05). Вміст свинцю при його концентраціях у воді 2 та 5 ГДК достовірно зростає у ядерній та мітохондріальній фракціях зябер (Р < 0,05).

    5.

    При спільному знаходженні у воді іонів міді, цинку, марганцю та свинцю відмічено зменшення ступеня акумулювання марганцю і міді в мітохондріях (Р < 0,05), а свинцю – в мітохондріях та цитоплазмі печінки та зябер коропа (Р < 0,05), порівняно з рівнем їх накопичення при дії підвищених концентрацій іонів металів окремо.

    6.

    Динаміка поглинання іонів міді зябрами і кишечником коропа in vitro залежить від концентрації і температури. При температурах 5о і 12о С рівень накопичення міді в зябрах коропа вищий відповідно в 1,6 і 1,5 рази, порівняно з накопиченням металу при температурі 18о С, а акумулювання іонів міді кишечником коропа є в 1,5 рази вищим при 5о С, ніж при оптимальній (18о С) температурі.

    7.

    При високих концентраціях металів у воді, в основному, проходить інгібування сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази зябер і печінки коропа, а при низьких – активація ферментів. Активність сукцинатдегідрогенази зябер зменшувалася при дії сублетальних концентацій іонів марганцю в 3,2 (Р < 0,001), цинку – в 2,3 (Р < 0,01), свинцю – в 2,8 рази (Р < 0,001), тоді як при дії допорогових концентрацій іонів металів (0,1 ГДК) активність фермента зростала за дії іонів міді, цинку та свинцю (P < 0,05). В найбільшій мірі інгібування цитохромоксидази зябер та печінки коропа спостерігалося при дії сублетальних концентрацій марганцю та цинку (Р < 0,01). Зростання активності цитохромоксидази відмічено при дії 0,1 ГДК іонів міді і свинцю в мітохондріях зябер (Р < 0,01) та при дії 0,1 ГДК іонів марганцю в мітохондріях печінки (Р < 0,05).

    СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

    1.

    Хоменчук В.О. Особливості субклітинного розподілу важких металів в деяких тканинах коропа при дії їх підвищених концентрацій // Наукові записки Тернопільського педуніверситету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. – 2001. – 2 (13). – С. 59-63.

    2.

    Вплив деяких факторів водного середовища на накопичення важких металів в організмі коропа / В.А. Хоменчук, В.З. Курант, І.М. Коновець, В.О. Арсан, В.В. Грубінко // Доп. НАН України. – 2000. - № 5. – С. 173 – 176.

    Дисертант брав участь у плануванні експерименту, виконав дослідження концентраційної залежності накопичення металів, з співавторами здійснював обговорення результатів, написав рукопис статті.

    3.

    Хоменчук В. А., Курант В. З., Грубінко В.В. Вміст міді в субклітинних фракціях тканин коропа при різній її концентрації у водному середовищі // Біологія тварин. – 2001. – Т. 3, № 1. – С. 97-100.

    Дисертант брав участь у плануванні експерименту, особисто провів виділення субклітинних фракцій та визначення вмісту металів, підготував роботу до друку.

    4.

    Активність деяких ферментів у мітохондріях печінки та зябер коропа за інтоксикації йонами важких металів / В.О. Хоменчук, Р.Б. Балабан, В.З. Курант, В.В. Грубінко // Науково-технічний бюллетень інституту землеробства і біології тварин. – Львів, 2001. – Вип. 1-3. – С. 159-162.

    Дисертант брав участь у плануванні експерименту, особисто провів виділення мітохондрій визначення активності ферментів, підготував роботу до друку.

    5.

    Курант В.З., Хоменчук В.О., Грубінко В.В. Вміст важких металів в організмі коропа при підвищеному їх вмісті у воді // Біологія тварин. – 2002. – Т. 4, № 1-2. – С. 200-205.

    Дисертант брав участь у плануванні експерименту, виконав дослідження концентраційної залежності накопичення металів, підготував роботу до друку.

    6.

    Влияние сублетальных концентраций свинца на содержание тиоловых соединений и белков в организме карпа / О.Б. Столяр, В.З. Курант, В.А. Хоменчук, Р.Б. Балабан // Гидробиол. журн. – 1999. – Т. 35, № 6. – С. 63-68.

    Дисертант провів визначення кількості білкових і небілкових тіолів, статистичну обробку результатів.

    7.

    Столяр О.Б., Арсан В.О., Хоменчук В.О. Акумуляція свинцю низькомолекулярними термостабільними білками гепатопанкреасу коропа та їх властивості за інтоксикації свинцем (ІІ) // Доп. НАН України. – 2002. – № 4. – С. 192-196.

    Дисертант брав участь у плануванні експерименту, провів визначення кількості свинцю в досліджуваних компонентах.

    8.

    Хоменчук В.О., Грубінко В.В. Кінетика поглинання іонів міді зябрами коропа в умовах in vitro // Наукові записки Тернопільського педуніверситету ім. Володимира Гнатюка, серія: Біологія. – 2001. – 3(14). – С. 235-237.

    9.

    Khomenchuk V.O., Grubinko V.V. Features of heavy metal accumulation in mitochondria of carp (Cyprinus carpio L.) tissues // Metals and Cells Symposium Canterbury: Materiale, University of Kent, Canterbury 2- 6 April 2001. - Abstracts animal and cell biology. – 2001. – P. 29-30.

    10.

    Хоменчук В.О. Особливості транспорту іонів міді у клітинах зябер коропа в умовах in vitro // Укр. біохім. журн. – 2002. – Т. 74, №4б. – Матеріали VIII Українського біохімічного з’їзду, 1-3 жовтня 2002 р. – С. 111.

    11.

    Хоменчук В.А., Грубинко В.В. Температурно-концентрационная детерминация функционирования механизмов транспорта ионов меди в клетках жабр рыб // Труды Всероссийск. конф. “Современные проблемы водной токсикологии”. – Борок: Изд. РАН, 2002. – С. 67.

    12.

    Курант В.З., Столяр О.Б., Хоменчук В.О. Особливості біохімічної характеристики стану організму коропа при дії іонів міді // ІІ з’їзд гідроеколог. товариства України.: Тез. доп. – Т. 2. – Київ. – 1997. – С. 132-133.

    13.

    Хоменчук В.О., Столяр О.Б., Курант В.З. Вплив підвищених концентрацій свинцю у водному середовищі на його накопичення в організмі коропа // Матер. І Всеукр. наук. конф. “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах” – Тернопіль. – 1998. – С. 68-69.

    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

    1. При оцінці забруднення водойм необхідно враховувати природу металів, ступінь їх накопичення як в тканинах, так і субклітинних фракціях риб.

    2. Показники накопичення металів в мітохондріях риб та активності мітохондріальних ферментів рекомендовано використовувати як діагностичний критерій для оцінки інтоксикації важкими металами та якості рибної продукції.

    3. Результати проведених досліджень впорваджено у навчальний процес на кафедрах загальної біології та хімії Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка при вивченні тем "Ферменти", "Біохімія мембран", "Методи аналізу навколишнього середовища"

    АНОТАЦІЯ

    Хоменчук В.О. Біохімічні особливості проникнення і розподілу деяких важких металів в організмі коропа лускатого. – Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04-біохімія. Інститут біології тварин УААН, Львів. – 2003.

    Дисертація присвячена дослідженню кількісної сторони накопичення і розподілу важких металів в організмі коропа на тканинному та клітинному рівнях. У дисертації представлені дані про ступінь накопичення важких металів у клітинних органелах печінки, зябер та м’язів коропа залежно від їх вмісту у воді. Вивчено кінетичні параметри транспорту іонів міді через зябра і кишечник у коропа. Досліджено дію важких металів на ферментативні системи енергетичного обміну в тканинах коропа та енерговитрати, пов’язані з токсичністю металів та їх транспортом. Виявлені особливості взаємодії між металами при комплексному впливі токсикантів. Показано наявність складних механізмів підтримання іонного гомеостазу металів в організмі коропа шляхом внутрішньоклітинного перерозподілу металів.

    АННОТАЦИЯ

    Хоменчук В.А. Биохимические особенности проникновения и распределения некоторых тяжелых металлов в организме карпа чешуйчатого. – Рукопись.

    Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.04-биохимия. Институт биологии животных УААН, Львов, 2003.

    Диссертация посвящена изучению количиственной стороны проникновения, накопления и распределения марганца, меди, цинка и свинца в организме карпа на тканевом и клеточном уровнях. В диссертации представлены данные степени накопления тяжелых металлов в субклеточных (митохондриальной, ядерной и цитоплазматической) фракциях печени, жабр и мышц карпа в зависимости от их концентрации в воде. Показано, что аккумулирование тяжелых металлов в первую очередь зависит от природы металла, его физиологической роли в организме и концентрации в водной среде. При нормальном содержании исследованных металлов в воде количество цинка в тканях карпа значительно больше, чем количество других металлов, особенно марганца и свинца. Наибольшее содержание из исследованных металлов в тканях карпа отмечено для цинка, минимальное – для свинца и марганца. При повышении концентрации тяжелых металлов у воде в тканях карпа в наибольшей степени аккумулируются медь и марганец, в наименьшей – цинк. Из исследуемых тканей наибольшее количество меди аккумулирует печень карпа, свинца и марганца – жабры. Наименьшая степень накопления всех исследуемых металлов выявлена в скелетных мышцах карпа.

    Установлено, что в организме карпа функционируют сложные механизмы поддержания ионного гомеостаза, которые обеспечивают их внутриклеточное перераспределение. Перераспределение тяжелых металлов на клеточном уровне является одним из адаптационных приспособлений водных организмов при высоких концентрациях ионов металлов у водной среде. Изучение субклеточного распределения тяжелых металлов в тканях карпа показало максимальное их акумулирование, особенно марганца и меди в митохондриях. Высокий уровень меди при действии ее ионов выявлено в цитоплазматической фракции печени и жабр карпа. Ядра клеток жабр характеризуется высоким сродством для марганца и свинца.

    В результате исследований выявлены особенности взаимодействия между металлами в организме карпа при повышенных концентрациях их в водной среде. При содержании всех исследуемых металлов в воде наблюдается уменьшение накопления в субклеточных фракциях марганца, меди и свинца и увеличение накопления цинка.

    При изучении кинетических параметров поглощения ионов меди жабрами и кишечником карпа, установлено, что в зависимости от концентрации металла и температуры водной среды реализируются разные механизмы транспорта металла в их клетках. Отмечено, что траспорт металла через апикальную мембрану клеток жабер и кишечника является энергонезависимым процесом.

    Исследовано воздействие тяжелых металлов на ферментные системы энергетического обмена в тканях карпа и установлены затраты энергии, связанные с токсичностью металлов и их транспортом. При допороговых концентрациях металла в водной среде в основном отмечена активация цитохромоксидазы и сукцинатдегидрогеназы митохондрий печени и жабер карпа, а при сублетальных – ингибирование исследуемых ферментов. Более чувствительны к интоксикации тяжелыми металами ферменты жабер. Сублетальные концентрации исследуемых тяжелых металлов вызывают понижение общей АТФ-азной активности жабр карпа. Наибольшая степень ингибирования АТФ-аз жабр отмечена при действии 5 ГДК ионов цинка в водной среде.

    ANNOTATION

    Khomenchuk V.O. Biochemical features of penetration and distribution of some heavy metals in carp. – Manuscript.

    The dissertation for gaining a scientific degree of the candidate sciences on a speciality 03.00.04 - biochemistry. The Institute of animal biology UAAS. – Lviv, 2003.

    The dissertation is devoted to studying of accumulation and distribution of heavy metals in the organism of carp at the tissue and cellular levels. The level of accumulation of heavy metals in subcellular components of a liver, gills and muscles were analyzed in the dissertation. Kinetic parameters of penetration of ions of copper through a gill and an intestines of a carp were investigated. The influence of heavy metals on fermental systems and the characteristic of changes of energy expenditure connected with the toxicity of metals and theirs transport in organism was investigated. The complicated character of interaction between metals during the complex influence of toxicants was exposed. It shown an existence of complex mechanisms of maintenance of support of ionic homeostasis by endocellular redistribution of metals.

    Підписано до друку 10.11.2003. Формат 6084/32. Гарнітура Times.

    Друк офсетний. Ум. др. арк. 1,1. Папір офсетний.

    Наклад 100. Зам. №

    Видавництво Тернопільського державного педагогічного університету

    ім. Володимира Гнатюка

    М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль. 46013, Україна

    Біохімічні особливості проникнення і розподілу деяких важких металів в організмі коропа лускатого. (частина 1)

    ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН

    ХОМЕНЧУК Володимир Олександрович

    УДК 577.1: 597.554.3: 546.3

    БІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОНИКНЕННЯ І РОЗПОДІЛУ ДЕЯКИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ОРГАНІЗМІ КОРОПА ЛУСКАТОГО

    03.00.04 - біохімія

    АВТОРЕФЕРАТ

    дисертації на здобуття наукового ступеня

    кандидата біологічних наук

    Львів – 2003

    Дисертацією є рукопис.

    Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

    Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

    Грубінко Василь Васильович,

    Тернопільський державний педагогічний

    університет ім. Володимира Гнатюка,

    завідувач кафедри загальної біології

    Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

    Янович Вадим Георгійович,

    Інститут біології тварин УААН,

    завідувач лабораторії росту і розвитку

    доктор біологічних наук, професор

    Арсан Орест Михайлович,

    Інститут гідробіології НАН України,

    завідувач відділу екотоксикології

    Провідна установа: Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича Міністерства освіти і науки України, кафедра біохімії, м. Чернівці

    Захист відбудеться “16” грудня 2003 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01. в Інституті біології тварин УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38.

    З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту біології тварин УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38.

    Автореферат розісланий “15” листопада 2003 р.

    Вчений секретар спеціалізованої

    вченої ради Віщур О.І.

    ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

    Актуальність теми. Водні організми розвивались і еволюціонували за наявності в навколишньому середовищі іонів різних металів, у тому числі і токсичних. Тому в них виробились механізми підтримання оптимального їх рівня в клітинах. Зростання вмісту токсичних металів у водному середовищі, внаслідок широкого використання їх у промисловості приводить до перевищення їх рівня в організмі гідробіонтів, веде до надмірного акумулювання їх водними організмами і порушення метаболізму (Мур Дж., Рамамурті С., 1987; Евтушенко Н.Ю. и др., 1996; Петухов С.А., 1983). Токсичність металів для водних організмів змінюється в залежності від температури, рН середовища, іонної сили, вмісту кисню, наявності хелатуючих агентів, особливостей живлення організму та інших факторів (Патин С.А. и др., 1981; Hogstrand С. et al. 1996).

    У даний час вплив підвищених концентрацій важких металів на метаболічні процеси в організмі гідробіонтів, закономірності їх акумулювання в тих чи інших органах та тканинах вивчено досить добре. Однак, механізми внутрішньоклітинного розподілу важких металів у залежності від концентрації токсиканта та особливості енергетичного забезпечення цих процесів вивчені мало. Відомо, що при наявності у водному середовищі іонів різних важких металів значно змінюється їх проникнення, розподіл та накопичення в клітинах, у зв’язку з чим науково-практичний інтерес становить дослідження їх взаємодії порівняно з дією кожного з них окремо. Останнім часом активно досліджуються транспортні системи проникнення іонів важких металів у клітину. В основному об’єктом досліджень є прокаріоти та дріжджі. Відомо, що кінетика проникнення важких металів в організм риб має ряд спільних рис, однак характеризується більш складними механізмами регуляції, які потребують дальшого вивчення.

    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною досліджень лабораторії екологічної біохімії Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка і виконувалася в рамках науково-дослідних тем держбюджетної тематики Міністерства освіти і науки України:“Молекулярні механізми впливу важких металів на організм прісноводних риб” (1996-1997 рр., номер держреєстрації 0196U012314), в якій автор досліджував особливості тканинного накопичення досліджуваних металів; “Дослідження метаболічної ролі амінокислот в адаптаційно-компенсаторних поцесах в організмі тварин при екологічних стресах” (1999-2000 рр., номер держреєстрації 0199U002522); “Токсико-специфічні адаптації гідробіонтів та водних екосистем до іонів важких металів та їх регуляція” (2001-2003 рр., номер держреєстрації 0101U000303), де автором досліджувались особливості субклітинного розподілу важких металів та активності сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази мітохондрій зябер та печінки при дії підвищених концентрацій металів у воді.

    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення субклітинного розподілу іонів важких металів (Mn2+, Cu2+, Zn2+, Pb2+) у тканинах коропа, кінетичних параметрів поглинання іонів металів у клітини зябер та кишечника риб і енергетичного забезпечення цих процесів залежно від вмісту їх у воді.

    У завдання дослідження входило:

    -

    вивчення концентраційної залежності процесу накопичення іонів металів у печінці, зябрах та м’язах коропа;

    -

    дослідження розподілу марганцю, міді, цинку та свинцю в субклітинних фракціях печінки, зябер і м’язів;

    -

    з’ясування особливостей внутрішньоклітинного розподілу досліджуваних металів при їх спільному знаходженні у водному середовищі;

    -

    вивчення енергетичної залежності накопичення важких металів (активність сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази зябер та печінки, загальна АТФ-азна активність зябер);

    -

    дослідження кінетики накопичення міді ентероцитами та зябровими клітинами коропа.

    Об’єкт дослідженння - проникнення і розподіл важких металів в організмі риб та енергетичне забезпечення даних процесів.

    Предмет дослідження - показники акумулювання важких металів тканинами та їх субклітинними компонентами, активності сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази мітохондрій зябер та печінки, загальної АТФ-азної активності зябер; кінетика проникнення важких металів в організм коропа.

    Методи дослідження - загальноприйняті методи відбору досліджуваних тканин (зябра, печінка скелетні м’язи), ультрацентрифугування для виділення субклітинних фракцій (ядра, мітохондрії), спектрофотометрія при визначенні активності ферментів (сукцинатдегідрогеназа, цитохромоксидаза, АТФ-ази), атомно-адсорбційна спектрофотометрія для визначення вмісту марганцю, цинку, міді та свинцю, статистичні.

    Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дослідження вперше отримано дані про формування адаптивних систем захисту організму риб від токсичного впливу важких металів шляхом їх внутрішньоклітинного перерозподілу. Встановлено, що токсична дія металу залежить від його природи та концентрації. При цьому максимальна доза не обов’язково є найбільш токсичною. Виявлено складний характер взаємодії між металами при комплексному їх впливі, що обумовлено спільними механізмами їх транспорту і підтримання іонного гомеостазу. Встановлено (in vitro), що проникнення іонів важких металів у зябра та кишечник коропа є регульованим до певної концентрації процесом. У залежності від концентрації іонів металу в середовищі та температури реалізуються різні механізми транспорту важких металів.

    Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані як біонормативні показники при розробці рекомендацій з оцінки якості рибної продукції та рівня токсичності водного середовища. Одержані дані використані на лекційних та практичних заняттях з екології у вищих навчальних закладах.

    Особистий внесок здобувача. Автором самостійно опрацьовано літературу, проведено більшість біохімічних і фізико-хімічних досліджень дисертаційної роботи, статистичну обробку одержаних даних, аналіз та інтерпретація одержаних результатів проведено за участю наукового керівника. Визначення вмісту важких металів у тканинах і субклітинних фракціях коропа виконані з допомогою співробітників Тернопільської обласної державної санітарно-епідеміологічної станції, за що автор висловлює їм щиру подяку.

    Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, які проводились в ході виконання дисертаційної роботи, доповідались на VІІ та VIII Українських біохімічних з’їздах (Київ, 1997; Чернівці, 2002); ІІ та ІІІ з’їзді гідроекологічного товариства України (Київ, 1997; Тернопіль, 2001); І та ІІ Міжнародних симпозіумах “Metal and cells” (Кентербері, Англія, 1997, 2001); І Всеукраїнській науковій конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах” (Тернопіль, 1998); Конференції присвяченій 100-річчю з нагоди дня народження Гжицького С.З. (Львів, 2000); Всеросійській конференції “Современные проблемы водной токсикологии” (Ярославль, 2002 р.).

    Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 праць, з яких 6 – у фахових виданнях, 1 робота у науковому журналі та 6 у матеріалах і тезах конференцій та симпозіумів.

    Структура дисертації. Дисертація викладена на 151 сторінках і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел (всього 298 найменувань), з них 71 кирилицею та 227 латиницею). Робота проілюстрована 14 таблицями та 27 рисунками. Загальний обсяг ілюстрацій та таблиць – 22 сторінок, списку використаних джерел – 33 сторінок.

    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

    Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено на коропах Суprinus carpio L. дворічного віку масою 250-300 г. Перед дослідом риб утримували 3 доби в басейнах об’ємом 2 м3. В експериментах риб утримували в лабораторних акваріумах об’ємом 200 л з розрахунку 40 л на одну особину. Риб під час аклімації не годували. Досліджувався вплив на риб іонів Mn2+ при концентраціях відповідно 0,12, 2,4 та 6,0 мг/л, Сu2+ – при 0,01, 0,2 та 0,5 мг/л, Zn2+ – при 0,1, 2,0 та 6,0 мг/л, Pb2+ – при 0,01, 0,2 та 0,5 мг/л, що відповідають 0,1, 2 та 5 санітарно-гігієнічним гранично-допустимим концентраціям (ГДК) (Беспамятнов Г.П., Кротов Ю.А., 1985). Також вивчали спільний вплив іонів марганцю (0,12 мг/л), міді (0,01 мг/л), цинку (0,1 мг/л) і свинцю (0,01 мг/л). Необхідні концентрації іонів металів у всіх серіях дослідів створювались шляхом внесення в середовище відповідних концентрацій ZnSO4, MnCl2, CuSO4 та Pb(NO3) 2 “х.ч.”. За контроль правили досліджувані показники в риб, що утримувались у середовищі без додавання солей металів. Період аклімації становив 14 діб, що вважається достатнім для формування адаптивних захисних механізмів при дії вищевказаних токсикантів (Хлебович В.В., 1981).

    Для дослідження відбирали тканини передньої долі печінки, зябрових дуг і білих м’язів коропа. Досліджували наступні показники: вміст металів в усіх тканинах та їх субклітинних фракціях (мітохондріях, ядрах, цитоплазмі), активність цитохромоксидази і сукцинатдегідрогенази в мітохондріальних фракціях зябер і печінки, загальну АТР-азну активність у гомогенаті зябер.

    Вміст цинку, міді, марганцю визначали методом атомно-адсорбційної спектрофотометрії на спектрофотометрі С-115М, свинцю – на S-600. Крім цього визначали активність сукцинатдегідрогенази (Методы…, 1977) та цитохромоксидази (Straus W., 1954), загальну АТФ-азну активність (Flik G. et al., 2000).

    В умовах in vitro досліджували концентраційну, часову та температурну залежність проникнення іонів міді в зябра коропа і передній відділ кишечника коропа. Іони міді додавали до середовища у вигляді сульфату. Як інкубаційне середовище використовували розчин Рінгера для холоднокровних.

    Рівень накопичення металу у тканинах визначали як різницю між вмістом металів у контрольній (без додавання іонів металу) і дослідній групах риб та виражали в нг/мг білка. Величини енергії активації (Eакт) визначали з допомогою графічного способу Ареніуса (Диксон М., Уэбб Э., 1982). Вміст білка в тканинах визначали за Лоурі та співавт. (Loury О. et al., 1951). Одержані цифрові дані опрацьовували статистично (Лакин Г.Ф., 1990).

    РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

    Особливості накопичення досліджуваних важких металів у тканинах риб. Оцінка ступеня акумуляції металів у тканинах риб була проведена при трьох різних концентраціях їх у воді. Проведені дослідження показали, що концентрація іонів металу у водному середовищі є основним фактором, який впливає на проникнення і накопичення важких металів у тканинах коропа (Патин С.А. и др., 1981; Воробьов В.И., 1979; Евтушенко Н.Ю. и др., 1996). Було встановлено, що вміст цинку у тканинах риб був на два порядки вищий від вмісту інших досліджуваних металів, що зумовлено видовими особливостями накопичення аномально високих концентрацій цинку у тканинах коропа (Lian T.S., Jeng S.S., 1998). Проте, накопичення цинку в тканинах коропа при дії його підвищених концентрацій відсутнє, що вказує на високий рівень регуляці цинкового гомеостазу в його організмі (табл. 1). Одним з можливих пояснень низького ступеня акумулювання цинку в тканинах коропа при низьких його концентраціях у воді є те, що цинк як мікроелемент в основному потрапляє в організм гідробіонтів разом з іжею через кишковий тракт (Bauden J., 1985).

    Таблиця 1

    Вміст цинку, марганцю, міді і свинцю в тканинах коропа (Мm, мг/кг вологої тканини, n=5)

    Досліджувані

    Тканини | Контроль група | Дослідні групи

    2 ГДК | 5 ГДК

    Zn2+

    Мязи | 13,10,24 | 21,31,52** | 27,631,75***

    Печінка | 205,016,09 | 206,07,46 | 201,211,23

    Зябра | 267,27,00 | 291,011,51 | 253,713,56

    Mn2+

    М’язи | 0.440,05 | 0,320,02** | 0,220,03**

    Печінка | 0,920,01 | 1,530,20* | 1,710,11**

    Зябра | 1,260,11 | 1,910,10* | 2,530,26*

    Cu2+

    Мязи | 0,590,06 | 1,350,21* | 0,660,04*

    Печінка | 6,581,82 | 18,541,34** | 13,470,95**

    Зябра | 0,970,07 | 11,630,79*** | 5,010,45***

    Pb2+

    Мязи | 0,760,16 | 0,700,08 | 0,860,11

    Печінка | 0,550,06 | 0,610,11 | 0,530,09

    Зябра | 2,700,13 | 3,210,08* | 3,700,17**

    Примітка. * - cтупінь вірогідності різниць у досліджуваних показниках у риб дослідних груп, порівняно до риб контрольної групи (* - Р < 0,05; ** - Р < 0,01; *** - Р < 0,001)

    З одержаних результатів випливає, що в межуючих з зовнішнім середовищем тканинах коропа накопичення металів проходить більшою мірою, ніж у внутрішніх. Дана тенденція характерна для марганцю і свинцю. Висока спорідненість до важких металів, особливо до міді, відзначена для печінки. У загальному, при зростанні концентрації іонів металу в воді ступінь акумулювання його тканинами коропа, за винятком міді, зростає. Максимальне накопичення міді у тканинах коропа спостерігається при 2 ГДК іонів металу у воді.

    Найбільшою мірою до накопичення в тканинах коропа при підвищеній концентрації іонів металу у воді характеризуються мідь та марганець.

    Серед досліджуваних тканин найбільшою здатністю до акумулювання міді володіє печінка, до накопичення цинку, марганцю і свинцю – зябра.

    М’язи характеризуються найменшою здатністю до акумулювання важких металів, що можна пояснити значно меншою їх метаболічною активністю.

    Субклітинний розподіл важких металів у тканинах коропа. Особливістю металів як забруднювачів є те, що на відміну від органічних забруднючих речовин, що піддаються метаболічному розпаду, метали здатні лише до міжорганного і міжклітинного перерозподілу (Патин С.А. и др., 1981).

    Особливо виражений субклітинний перерозподіл марганцю в тканинах коропа залежно від його концентрації (рис. 1). Найбільший вміст марганцю виявлено у мітохондріях печінки і зябер. Так, вже при 0,1 ГДК іонів марганцю у воді має місце його накопичення в мітохондріях цих тканин металу. При зростанні концентрації іонів металу в середовищі в період аклімації проходить збільшення кількості акумульованого металу в усіх досліджуваних субклітинних фракціях зябер та печінки, особливо в мітохондріях.

    Вміст металу, нг/мг білку | а | б

    Рис. 1. Вміст марганцю в окремих фракціях клітин печінки (а) та зябер (б) при підвищених концентраціях його у водному середовищі.

    Примітка. К-контроль, Д-дослід.

    Порівняно високий вміст марганцю виявлено також у ядерній фракції зябер коропа. Особливо чітко ця тенденція прослідковується в ядрах всіх досліджуваних тканин при 2 ГДК іонів марганцю: його вміст збільшується в 2,7 рази в печінці, в 4,4 – у зябрах; у 2 рази в м’язах.

    При інтоксикації міддю спостерігається зростання кількості металу в усіх субклітинних фракціях печінки при дії сублетальних його концентрацій, за винятком цитоплазми при 2 ГДК (рис. 2). Проте, максимальне накопичення міді в мітохондріях спостерігається саме при дії 2 ГДК металу. При найнижчій концентрації відзначено тенденцію до зростання кількості металу в усіх досліджуваних субклітинних фракціях печінки.

    У клітинах зябер розподіл іонів міді носив інший характер ніж у печінці. Зокрема виявлено високий ступінь акумулювання металу при дії іонів міді в усіх досліджуваних концентраціях у мітохондріальній і цитоплазматичній фракціях. Відомо, що мідь у зв’язаній формі транспортується з цитоплазми до внутрішньої мембрани мітохондрій, де використовується в основному при синтезі цитохром с оксидази (Rensing С. et al., 2000). При дії допорогової і сублетальних концентрацій іонів міді її вміст у мітохондріях знаходиться у близьких межах. При сублетальній концентрації кількість міді в ядерній фракції зростала пропорційно зростанню її вмісту у водному середовищі, а при за дії 0,1 ГДК металу виявлено зменшення його вмісту. Очевидно, високий рівень акумулювання міді в ядрах при інтоксикаціях міддю викликає мутагенну дію (Иванов В.Н. и др., 1983) та порушує білок-синтезну функцію (Евтушенко Н.Ю. и др., 1990).

    Вміст металу, нг/мг білку | а | б

    Рис. 2. Вміст міді в окремих фракціях клітин печінки (а) та зябер (б) при підвищених концентраціях її у водному середовищі.

    Примітка. К-контроль, Д-дослід.

    Найменші зміни акумулювання іонів міді при підвищенні її концентрації у воді виявлено в субклітинних фракціях м’язів, які найменше акумулюють мідь (Евтушенко Н.Ю. и др.,1996). Проте, кількість міді у мітохондріях м’язів при її високому рівні у воді зростає, що можна пояснити тим, що мідь, як елемент, який може змінювати валентність, у мітохондріях може брати участь в метаболічних процесах аналогічно до заліза (Патин С.А. и др., 1981.)

    Рівень цинку в субклітинних фракціях усіх досліджуваних тканин коропа в середньому на один-два порядки вищий, ніж вміст інших досліджуваних металів. Однак при усіх дозах металу, крім 5 ГДК у цитоплазмі, не спостерігалося його акумулювання у субклітинних фракціях печінки (рис. 3)

    Зябра відіграють провідну роль у регуляції надходження цинку до організму, риб (Galvez F., 1998, Hogstrand C., 1998). Вірогідні зміни рівня цинку в зябрах спостерігаються тільки при максимальній його концентрації у воді, що вказує на наявність у риб ефективної системи регуляції вмісту цього металу.

    Вміст металу, нг/мг білку | а | б

    Рис. 3. Вміст цинку в окремих фракціях клітин печінки (а) та зябер (б) при підвищених концентраціях його у водному середовищі.

    Примітка. К-контроль, Д-дослід.

    При інтоксикації свинцем у дозі 5 ГДК виявлено зменшення його в 4 рази, у порівнянні до його вмісту в ядрах печінки риб контрольної групи.

    Незначне накопичення свинцю в субклітинних фракціях гепатопанкреасу можна пояснити також тим, що печінка риб не депонує цей токсикант. Відомо, що цей метал не приймає участі в метаболічних процесах і є типовим токсикантом (Мур Дж., Рамамурти С., 1987).

    При дослідженні вмісту свинцю в субклітинних фракціях м’язів у досліджуваних риб виявлено зростання його рівня в цитоплазматичній фракції при 2 та 5 ГДК, тоді як в ядрах та мітохондріях змін вмісту металу не виявлено, за винятком його підвищення в ядерній фракції при 2 ГДК,

    коли спостерігали зменшення рівня металу (рис. 4).

    Очевидно, в даному випадку домінує зв’язування токсиканту з білками цитоплазми, внаслідок чого зменшується його надходження до інших компартментів клітини.

    Отже, для різних металів існують індивідуальні закономірності накопичення у різних клітинних органелах. Проте, загальними тенденціями, які визначають внутрішньоклітинну локалізацію металів у риб є: тканинна специфіка їх будови, хімічного складу і мембранної активності, здатність металів утворювати комплекси з білками і низькомолекулярними метаболітами, концентрація іонів і їх вплив на загальний іонний гомеостаз та швидкість їх транспорту у клітинні органели.

    Вміст металу, нг/мг білку | а | б

    Рис. 4. Вміст свинцю в окремих фракціях клітин печінки (а) та зябер (б) при підвищених концентраціях його у водному середовищі.

    Примітка. К-контроль, Д-дослід.

    Накопичення важких металів у субклітинних компонентах тканин коропа при спільній їх дії. Відомо, що в природі водні організми зазнають впливу багатьох факторів. Часто зустрічаються випадки перевищення ГДК відразу для декількох металів, або ж на фоні зростання концентрації іонів одного металу спостерігається зниження вмісту інших. Одночасна присутність декількох металів в організмі впливає на їх перерозподіл та біологічну дію.

    Відомо, що зябра володіють високою спорідненістю, до іонів марганцю, проте, нами відмічено послаблення сорбції іонів марганцю клітинами зябрового епітелію при спільній дії досліджуваних металів. Причиною цього може бути конкуренція за спільні місця зв’язування на мембрані з іншими металами, зокрема з цинком (Glynn А., 2001).

    Найбільші зміни у розподілі марганцю при спільній дії іонів металів спостерігаються в скелетних м’язах. Відмічено зменшення вмісту марганцю в усіх субклітинних органелах. Це можна пояснити перерозподілом металів на тканинному і клітинному рівнях для забезпечення нормального функціонування в організмі риб при металічній інтоксикації.

    У загальному, одержані результати дозволяють зробити висновок, що комплексна дія досліджуваних металів призводить до послаблення поглинання іонів марганцю в зябрах або спричиняє посилення екскреції металу з організму.

    Встановлено, що при дії іонів міді вже при 0,1 ГДК відбувається збільшення вмісту металу в печінці коропа, тоді як у всіх досліджуваних органелах гепатоцитів при комплексному впливі іонів металів відмічена тенденція до зменшення вмісту міді. З цих даних випливає, що при дії декількох металів перешкоджається надходження металу в організм коропа, або порушується здатність печінки депонувати мідь.

    У зябрах коропа накопичення міді в субклітинних фракціях при наявності у воді інших досліджуваних металів відсутнє, що може бути обумовлено конкуренцією між ними за переносники. Відомо, що між вмістом свинцю, міді і цинку спостерігається антагонізм при їх накопиченні за механізмом конкурентного інгібування (Ерзинкян К.Л. и др., 1990, Суханов Б.П. и др., 1990).

    наконец-то вышла первая глава комикса-продолжения про Корру, в переводе

    а в комментариях одно - "неправильно, не нравится, чертова толерантность, всюду пихают!1!"

    как же это ранит. всего лишь слова, да, но блин, обидно

    я уже плохо такое переношу. только обрадовался, что и в любимом аватаре есть та частица, о которой мало кому расскажешь, а это воспринимают так негативно

    пойду погрущу немного

    СТАН АНТИОКСИДАНТНОЇ ФЕРМЕНТНОЇ СИСТЕМИ КРОВІ ЧОРНОМОРСЬКИХ РИБ В УМОВАХ КОМПЛЕКСНОГО ХРОНІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ (Частина 2)

    ВИСНОВКИ

    1. Порівняльний аналіз активності антиоксидантних ферментів і рівня окислювальної модифікації білків крові шести видів чорноморських риб виявив наявність виражених видових відмінностей, що залежать від екологічних і біологічних особливостей риб, природних та антропогенних факторів.

    2. Встановлено вікову динаміку досліджених параметрів, що характеризується зниженням активності антиоксидантних ферментів і підвищенням рівня окислювальної модифікації білків крові у риб старших вікових груп.

    3. Сезонна динаміка досліджених показників проявляється в їх збільшенні в теплу пору року і пов'язана як з підвищенням рівня метаболізму в організмі риб, так і з посиленням рекреаційного навантаження на морські акваторії у даний період. Встановлено високий кореляційний зв'язок між активністю СОД та температурою води (r = 0,43 ч 0,96).

    4. У мерланки під впливом паразитарної інвазії нематодами Hysterothylacium aduncum активність КАТ, СОД і ГТ еритроцитів крові достовірно підвищується.

    5. Забруднення морського середовища модифікує активність ферментів антиоксидантної системи еритроцитів крові риб. При цьому відзначені як адаптивні реакції у відповідь, що характеризуються індукцією активності ферментів зі збільшенням антропогенного навантаження, так і токсичні, котрі проявляються в інгібіруванні активності у районах з високим рівнем забруднення.

    6. Виявлено залежність між вмістом токсичних елементів у тканинах риб і активністю антиоксидантних ферментів. Найбільш чутливою до накопичених у тканинах токсичних елементів є ГР (r = -0,50 ч -0,90).

    7. Знайдено, що рівень окислювальної модифікації білків сироватки крові вище у риб з більш забрудненого середовища.

    8. Активність антиоксидантних ферментів і рівень окислювальної модифікації білків крові можна рекомендувати у якості біомаркерів для оцінки стану риб та їх середовища. При цьому слід ввести певні обмеження для моніторингових програм, які виражаються в необхідності тестування риб однієї вікової групи і в єдиний сезон. При інтерпретації отриманих результатів необхідно враховувати біологічні особливості досліджуваних видів та їх приналежність до екологічних груп.

    СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

    1. Скуратовская Е.Н. Ответные реакции антиоксидантных ферментов морского ерша (Scorpaena porcus L.) на антропогенное загрязнение / Е.Н. Скуратовская // Учен. зап. Тавр. нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Сер. Биология. - 2003. - Т. 16 (55), № 2. - С. 175-178.

    2. Руднева И.И. Влияние антропогенного загрязнения на активность антиоксидантных ферментов крови некоторых видов черноморских рыб / И.И. Руднева, Е.Н. Скуратовская, Т.Б. Вахтина // Вісн. Одес. нац. ун-ту. Біологія. - 2004. - Т. 9, вип. 5. - С. 116-120 (Особистий внесок здобувача полягає в проведенні досліджень та обробці фактичного матеріалу).

    3. Скуратовская Е.Н. Активность глутатион-S-трансферазы крови морского ерша (Scorpaena porcus L .) в зависимости от пола, сезона и возраста / Е.Н. Скуратовская // Укр. біохим. журн. - 2005. - Т. 77, № 5. - С. 116-119.

    4. Скуратовська К.М. Вікові зміни активності антиоксидантних ферментів у крові чорноморської скорпени (Scorpaena porcus L.) / Скуратовська К.М.// Біологічні дослідження молодіх учених в Україні: Матеріали V всеукр. наук. конф. студентів та аспірантів, 15 - 16 вересня 2005 р. - Київ, 2005. - С 88-90.

    5. Скуратовская Е.Н. Влияние паразитарной инвазии на активность некоторых антиоксидантных ферментов тканей черноморского шпрота (Sprattus sprattus phalericus R.) / Е.Н. Скуратовская, А.В. Завьялов // Риб. госп-во України. - 2006. - № 5-6. - С. 54-55 (Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні цілі роботи, проведенні досліджень, обробці та аналізі даних, написанні тексту статті).

    6. Скуратовская Е.Н. Влияние антропогенного загрязнения на активность антиоксидантных ферментов крови некоторых видов черноморских рыб / Е.Н. Скуратовская // Проблемы иммунологии, патологии и охраны здоровья рыб и других гидробионтов - 2: Расширенные материалы Междунар. науч. -практ. конф. Борок - Москва, 2007. - С. 264-268.

    7. Скуратовская Е.Н. Влияние экологических и антропогенных факторов на процессы окислительной модификации сывороточных белков черноморских рыб / Е.Н. Скуратовская, И.И. Дорохова, Ю.А. Граб // Риб. госп-во України. - 2007. - № 5. - С. 12 -15 (Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні цілі роботи, проведенні досліджень, обробці та аналізі даних, написанні тексту статті).

    8. Скуратовская Е.Н. Видовые особенности антиоксидантной ферментной системы крови некоторых видов черноморских рыб / Е.Н. Скуратовская, И.И. Руднева // Риб. госп-во України. - 2008. - № 1. - С. 15-18 (Особистий внесок здобувача полягає в проведенні досліджень, обробці та аналізі даних).

    9. Скуратовская Е.Н. Влияние паразитарной инвазии на состояние антиоксидантной ферментной системы крови мерланга (Merlangus merlangus euxinus) / Е.Н. Скуратовская, А.В. Завьялов // Ветеринарна медицина. - 2008. - № 90. - С. 394-398 (Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні цілі роботи, проведенні досліджень, обробці та аналізі даних, написанні тексту статті).

    10. Скуратовская Е.Н. Применение биохимических маркеров в условиях нефтяного загрязнения / Е.Н. Скуратовская // Современные проблемы морской инженерной экологии: Материалы междунар. науч. конф. (Ростов-на-Дону, 9-11 июня 2008 г.). - Ростов-на-Дону. - С. 233-236.

    АНОТАЦІЯ

    Скуратовська К.М. Стан антиоксидантної ферментної системи крові чорноморських риб в умовах комплексного хронічного забруднення. - Рукопис.

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 - біохімія. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2009.

    Дисертаційна робота присвячена дослідженню видових, статевих, вікових і сезонних особливостей АО ферментної системи і вмісту продуктів окислення білків крові деяких чорноморських риб, а також впливу комплексного забруднення морських акваторій на дані параметри з метою використання їх у якості біомаркерів для характеристики гідробіонтів та їх середовища.

    Виявлено видові особливості активності АО ферментів та рівня ОМБ крові риб. Показано, що з віком відбувається зниження АО ферментної активності та підвищення рівня ОМБ крові риб. Встановлено, що досліджені параметри підвладні сезонним коливанням, які характеризуються збільшенням у теплу пору року (за винятком активності ПЕР). На стан АО ферментної системи крові істотний вплив здійснює зараженість риб паразитами. Виявлено залежність між вмістом токсичних елементів у тканинах риб і активністю АО ферментів крові риб. Встановлено, що активність АО ферментів та рівень ОМБ крові адекватно відображає стан риб, у зв'язку з чим їх можна рекомендувати в якості біомаркерів у екотоксикологічних дослідженнях.

    Ключові слова: антиоксидантна система, вільнорадикальне окислення, окислювальна модифікація білків, комплексне забруднення, біомаркери.

    АННОТАЦИЯ

    Скуратовская Е.Н. Состояние антиоксидантной ферментной системы крови черноморских рыб в условия х комплексного хронического загрязнения. - Рукопись.

    Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.04 - биохимия. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, 2009.

    Диссертационная работа посвящена исследованию видовых, половых, возрастых и сезонных особенностей АО ферментной системы и содержания продуктов окисления белков сыворотки крови некоторых черноморских рыб, а также влиянию комплексного загрязнения морских акваторий на данные параметры с целью применения их в качестве биомаркеров для характеристики гидробионтов и среды их обитания.

    Обнаружены видовые особенности активности АО ферментов и уровня ОМБ крови рыб, связанные с приспособленностью видов к определенным условиям существования.

    Показано, что с возрастом происходит снижение АО ферментной активности и повышение уровня ОМБ крови рыб, обусловленное как усилением процессов свободнорадикального окисления, так и снижением синтеза ферментов АОС.

    Выявлено, что исследованные параметры подвержены сезонным колебаниям, характеризующимся увеличением в теплое время года (за исключением активности ПЕР). Активность СОД в наибольшей степени зависит от температуры воды в каждый сезон года.

    Установлено, что на активность АО ферментов влияет паразитарная инвазия рыб. У мерланга, зараженного нематодами Hysterothylacium aduncum, активность КАТ, СОД и ГТ эритроцитов крови повышается.

    Оценено влияние загрязнения морских акваторий на исследованные параметры. Показано, что загрязнение морской среды модифицирует активность ферментов АОС крови рыб. При этом отмечены как адаптивные ответные реакции, характеризующиеся индукцией активности ферментов с увеличением антропогенной нагрузки, так и токсические, проявляющиеся в ингибировании активности в районах с высоким уровнем загрязнения. Уровень ОМБ сыворотки крови выше у рыб из более загрязненной среды обитания.

    Установлено, что наиболее чувствительной к накопленным в тканях токсичным элементам является ГР. Активность АО ферментов и уровень ОМБ крови можно рекомендовать в качестве биомаркеров для оценки состояния рыб и среды их обитания.

    Ключевые слова: антиоксидантная система, свободнорадикальное окисление, окислительная модификация белков, комплексное загрязнение, биомаркеры.

    SUMMARY

    Skuratovskaya E.N. Condition of antioxidant enzyme system in blood of the Black Sea fish species under the pressure of complex steady contamination. - Manuscript.

    The dissertation for the candidate's degree of biological sciences in speciality 03.00.04 - Biochemistry. - I. I Mechnikov Odessa National University, Odessa, 2009.

    The dissertation is devoted to the investigation of species, sex, age and seasonal characteristics of antioxidant (AO) enzyme system and level of oxidative proteins in blood of some Black Sea fish species, and the influence of steady contamination of the sea waters on these parameters with the aim to use them as biomarkers to characterize hydrobionts and their environment.

    Fish species differences of AO enzyme activity and level of oxidative proteins in fish blood have been found. It has been shown, that with the age the enzyme activity decreases while oxidative protein level increases. The parameters studied are effected by seasonal variations, characterized by the increase of the activity in warm time of the year (an exception is Peroxidase). Parasite invasion, has been shown, to affect the condition of fish AO enzyme system. Dependence between the level of toxic elements in fish tissues and AO enzyme activity has been determined. It has been found, that AO enzyme activities and level of oxidative proteins in blood adequately reflect fish condition, therefore they can be recommended as biomarkers in ecotoxicological investigations.

    Key words: antioxidant system, free radical oxidation, oxidative protein modification, complex contamination, biomarkers.