Шо мене дратує на даний момент, а мене завжди шось дратує.
Залежність від грошей.
Реально. Можна кидати всім аргументи, що гроші вирішують не все, але давайте подивимось правді в очі.
Можливо це в мене так?
В мене батьки з середнім заробітком (якщо бути точніше, я заробляю більше своєї мами).
Мій чоловік не мільйонер, навіть має в підпорядкуванні декілька людей.
Я не виграла в лотерею, тому працюю з понеділка до п*ятниці.
Я ходжу на роботу з дев*ятої до шестої, якщо з дорогою - з восьмої до восьмої, прокидаюсь о пів на сьому.
Я не можу собі позволити на роботі займатись своїм хоббі, тому що я на роботі і в мене є робочі завдання. Я не можу так просто взяти, звільнитись і піти в нікуди отримувати насолоду від життя, бо мені тупо не будо за які кошти існувати весь той час, доки я даю собі свободу.
Так ми незалежні від грошей.
В якомусь паралельному світі. Всі окрім мене, по ходу.
Звичайно я знаходжу час для свого чоловіка, для себе, для курсів іноземної мови, час для свого тіла, але я не можу взяти і так просто кинутись в те, що реально приносить насолоду. Тому що я повинна ходити на роботу, де ні я ні для мене ніщо не приносить користі, аби потім купити поїсти, можливо купити одяг минулих колекцій десь в мас-маркетах (тому що знижки - це наше все), аби задовільнити свої елементарні потреби.
Впринципі я не скиглю, впринципі так нормально.
Так не всі живуть.
Насправді мене не цікавить, як там живуть всі, мене бісить, що втрачається час через простий брак коштів.
Ні, ми не бідні.
Ми вважаємось середнім класом (я б скалаза вищим з нижчого).
І крутись, як хочеш.
Але так круто в соціальних мережах читати "Займайся тим, що любиш".
