Здається, що ті ранні підйоми були не зі мною.
Здається, що то не я бігла в метро, потім в тролейбус, потім в офіс.
Здається, шо то все не про мене.
Зараз я сплю.
Займаюсь.
Ходжу по своїх справах, то по плаття, то по манго.
Зараз я лягаю спати в 4, прокидаюсь в 11.
Зовсім інший ритм.
Але мені подобається.
Здається звільнилась декілька тижнів тому.
Здається почала стажування недавно, а вже третій місяць йде.
Здається нове життя на порозі.
Як мало для людини треба!
Звільнитись.
Довго спати.
Смачно їсти.
Робити, те що хочеш.
І багато обійматись з чоловіком.
Якесь тепло накрило.
А в Києві холодно.