Я проти ранніх, необдуманих шлюбів.

Я проти розлучень.

Я проти будь-якого розпаду і занепаду.

Якщо люди обрали один одного колись, то майте сили та любов оберігати створений союз.

Найлегше - все розрушити.

Найлегше - піти без слів, пояснень і вибачень.

Замість того, аби сісти за стіл, чи в ліжко переговорів пари руйнують власні життя і палять мости.

Нащо одружуватись на людині, з котрою в тебе немає спокою, з котрою ти не ти, з котрою ти щодня одягаєш маску.

Нащо йти під вінець без відчуття захисту в серці.

Невже люди забувають моменти щастя, котрі проживали.

То значить не проживали!

То значить не було таких моментів, якщо можна так легко встати і розбити сім*ю.

Я вийшла заміж доволі рано.

Я в шлюбі вже четвертий рік, скоро буде п*ятий.

Я нічого не знаю, про сімейне життя, окрім того, що ви повинні це берегти.

І фрази, типу "Ніхто нікому нічого не винен" - повне лайно!

Ти взяв на себе відповідальність і сказав: "Так".

Ти приєднав до себе людину, ви зробились одним цілим, ви всесвіт, ви команда, називайте це, як заманеться, та головне - ви повинні рости.

І щасливі ті, в кого не гасне той запал в очах, коли в кімнату заходить їхня половина.

Котрі в часи розпачу, а такі часи бувають - стискають руки один одного і все разом переживають.

Я ніколи не зрозумію, як можна прожити з людиною 20 з гаком років, нажити дитину і так просто піти, все зруйнувавши.

Я й не зрозумію це доти, доки не побуваю в тій шкурі і надіюсь, я не побуваю в ній ніколи.

Бо коли в тебе вибір кава, чи чай - ти обираєш те, що приносить задоволення, а не заливаєшся будь-чим, бо так треба.