neverthelessihopeless

Немає кращої можливості сказати про свої почуття, аніж та, коли вони трапляються. Коли ти відчуваєш кожну клітинку, кожен сантиметр своєї душі. Коли тобі болить.

дав достатньо часу, щоби я збагнула наступне: коли кохана людина хай навіть на трохи йде із твого життя - ти зустрічаєшся із собою справжнім. Перестаєш бути сумлінним копірайтером, сильним та стійким, мудрим порадником. Ти більше не граєш ніяких ролей. Весь твій час та простір належать тільки тобі. Ця зустріч допомагає збагнути кілька простих речей.

Без тебе я можу бути. Ціла, незалежна та нещасна. Я краще розумію себе і не розумію, для чого я без тебе?
Ти робиш мене сильнішою і вразливішою водночас.
Дрібниці на кшталт: "цю книгу любив"; "тут ми поцілувалися", "туди нам хотілося поїхати", "там ми зайнялись сексом" і там теж зайнялись"…зводять мене з розуму. Від цього нікуди не дітися, бо пам’ять серця триває аж до смерті.
Якщо хтось знає каторгу гіршу, аніж усвідомлення неможливості знову відчути тебе поряд та пригорнути твою душу до себе, скажіть мені, що це?
Мені хочеться вірити, що термін "relationship" це не тільки поняття "стосунки", а ще й можливість знову зустрітися із тобою.
Так багато цікавих речей навколо. Я б могла дивитися за вікно та раціоналізувати із приводу того, що бачу. Натомість я просиджую годинами в Інтернеті, чекаючи, поки ти мені фіг, НЕ напишеш.

Визнаю: я вразлива. Біль, як показник напряму, вказав, куди мені рухатися. І дороги туди немає без тебе.
Немає. Чуєш? Всі вони ведуть до тебе…………………………………..

А може він справді не любить… так важко в це повірити.
і так важко тепер плакати. ((

До збоїв у роботі ендокринної та нервової систем призводить і емоційне перенапруження. І при огляді лікар у першу чергу зверне увагу на цей факт, якщо необхідно, порадить ті препарати, які повинні зняти нервову напругу. Ви ж, у свою чергу, мусите самі вирішити, який шлях позбавлення від стресу є для вас оптимальним. Заспокійливі чаї, режим дня, корисні ласощі (шоколад, східні солодощі, сухофрукти і горіхи, свіжі фрукти, овочі і ягоди), приємні враження, захопливе хобі, фізичні вправи чи деякі форми медитації та релаксації. Але найголовніше в профілактиці та усуненні стресу– це спокійний і здоровий сон.

Лікування гормонального збою потребує часу. Але лікуватися потрібно обов’язково, оскільки без нормалізації балансу гормонів проблем зі здоров’ям у надалі не уникнути. Призначення препаратів, принагідних у тому чи іншому випадку – компетенція виключно фахівця, необхідне лікування призначається індивідуально, і підібрати потрібні ліки фармацевту аптеки не під силу. Тому в жодному разі при гормональному збої не можна орієнтуватися на поради подруг або рекомендації персоналу аптеки – лікування має бути призначене тільки лікарем, і проходити воно повинно лише під його контролем.

Симптоми гормонального збою у жінок:

• зміна в характері й поведінці людини (вона стає більш дратівливою або ж млявою, часто змінюється настрій);
• порушення в менструальному циклі (занадто рясні або мізерні виділення, регулярні затримки, збільшена хворобливість);
• погіршення зовнішнього вигляду (різка зміна в типі шкіри, пігментація, зморшки, вугри, мішки під очима, набряки);
• зростання зайвого волосся на тілі або, навпаки, його випадіння;
• погіршення стану нігтів
• збільшення ваги тіла;
• запаморочення, головні болі;
• зниження статевого потягу;
• підвищена втомлюваність;
• безсоння;
• зміна артеріального тиску;
• підвищена пітливість.

я так хочу до тебе

Як вона його любила і як втішалася,
як наповнялася запахами й думками…
Щось незначне на шкірі її лишалося,
щось забувалось, а щось пам’яталось роками.
Як вони ніжності, як вони Неба прагнули,
як їхні руки часом ставали холодні.
І як особисті сек’юріті, себто ангели
оберігали їхні ніжні долоні.
І навіть теплим дощем вони себе очищали!
Як берегли себе! Як, зрештою, розлучалися!
І як на Небі, затамувавши подих, усі мовчали,
бо навіть ангели в цю історію не втручалися.

:, (( (
ппц, тунелю закоханих вже не буде……
не знаю, мене настільки вразила ця новина, як ніби мені повідомили, що не буде моря, річки, або ж, що небо тепер буде завжди сіре(( (
все зникає, змінюється, щось для когось вже не суттєво і не має значення.
а хтось надає цінності вже іншим речам.
я в шокові. хоча б в останнє туди приїхати………

Все, о чем вы мечтаете, находится на другой стороне вашего страха.

- Джордж Эдэйр.

Я вважаю, що якщо ти про щось мрієш, то це мусово мусить стати матеріальним. Якщо тобі страшно з кожним кроком, що ти втратиш те, що у тебе вже не має-ти на правильному шляху, і якщо люди створені один для одного, любов дожене, розверне і з*єднає. В мені багато чого, я можу знайти по частинці у кожній людині. прийняти? Але ж свій-тільки один, Де я можу бути почутою і зрозумілою повістю.З спілкуванням, чи без. З доторками-чи за їхньої відсутності. В одному ліжку, чи по той бік свідомості.

Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.

І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.

І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.

люди самі ставлять собі рамки, як потрібно, щоб було і цим самим є своїми рабами

а якщо я перестану отримувати задоволення від музики……..

Великие тайны нашего бытия ещё только предстоит разгадать, даже смерть может оказаться не концом.

Никола Тесла

Чому ти так близько, коли тебе немає, і так далеко, коли ти поруч, десь отут, простягнути руку лиш - та прірву раптом не перейти".

Юрій Покальчук

Кажуть, коли стоїш на мосту – треба стрибати,
А коли падаєш вниз – відкривати в собі крик,
Я тобі обіцяла щось забути, а щось пам’ятати,
Я тебе покидала, наче віру або ж материк.

Відкривати в собі в’язниці – моя відвага,
Відкриватись комусь – мій важезний хрест,
Щось знаходити і покидати це рівновага,
Щось забути й згадати це особистий протест.

Як води південного океану не стануть теплими,
І протока Гольфстрім не змінить шлях позаяк,
ми приходимо в світ частково мертвими,
та губимось зразу або ж помічаємо знак

і слідуємо.
Наступний стрибок – мій,
залізничні шляхи відчиняють запилені двері.
Я на згадку про тебе думки загорнула в сувій,
ти ж бо чекай, коли вийде жар із моїх артерій.