neverthelessihopeless

роуп джампінг-це звичайно круто.
але не хочу відкривати ще й цю емоцію самостійно без нього.

я зараз спокійна, тому що отримала порцію щастя за вчора.
я впевнена, що пройде трішки часу, і моя пізда зноу повернеться.
я не хочу supernuturaliv дивитись без нього.. як і все інше не хочу, не треба. ці шутки, ай
піздець

я тількіщо прийшла додому. слава богу мене впустила добра вахтьорша) а так би довелось ночувати в однокімнатній квартирі назара..
По-перше, я побачила об*єкт свого кохання… точніше свого кохання об*єкт, точніше відчула кохання з людиною, яку люблю.
По-друге, я вірю, що все буде добре.
По-третє, серйозно задумалась про те, щоб самоудосконалитись, очиститись, адже нічого не міняється для тих, хто сам не міняється. Церква сьомого дня -чудова.
По-четверте, чудово провела час з людьми, які знали пісню Hey The Pixes))
І ще є п 5, по 6, по 7, по 8, але це я залишу при собі. бо те, що я не можу описати словами, адя мене це важливо, краще не буду намагатись.

запам*яти треба одну річ:
якщо я хочу жити так я хочу, то треба від всіх відхреститись.
бо є одна істина, що потрібно рахуватись з іншими людьми. робити жертви. і тільки тоді-все буде ок

Если ты чего-то очень хочешь, не нужно останавливаться ни ради чего-то, ни ради кого-то, пока ты это не получишь

звичайно, коли є хтось, хто тебе любить. коли є навіть кілька людей.
бути самотнім теж круто, за цього факту.
але ніхуя не цікава, коли все, що відбувається навколо… тебе не радує, без конкретної людини

моя душа втрачає дах

Прости меня.. - За что? - За то, что причинял боль.. - Прощаю. - За то, что изменял. - Прощаю. - За то, что лгал.. - Прощаю. - За то, что был с другими, забывая о тебе.. - Прощаю. - За то, что оставлял одну.. - Прощаю…и ты прости меня… - Тебя? За что? - За то, что люблю

до мене він так не приїзджав…

ри тмпоормлжлрпалдлорпсддмсчслдслдлорпачсмлмсчмт

Дихати, дихати що б не було,
коли твоя тяга-єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
коли вдихаєш гарячу жагу,
коли видихаєш солодкий щем,
курячи синій LMем.

але я все-таки не він.
хоча іноді здається, що навіть відчуття відбуваються обднаково.
того зимового вечора, коли ми зустрілис після розриву. і ця випадкова зустріч точно була невипадкова!я була така щаслива. я тоді уявити не могла що він пережив. це для мене була гра. душа прагнула прежити біль, мабуть, і влаштовувала різні інтриги. натомість завдававши йго йому, бо він хотів мене від них врятувати.Ні…воно повинно було статись.Якби раніше, мене щось ранило…все було б по- іншому.
тож я була щаслива, незважаючи на холод, тремтіння, скурені енні пачки сигарет, хотілос поцілувати його, взяти там на снігу, на місці, хоча наші тіла були майже зальодянілі…
я сильніше.я ні за що. я просто.я не розумом і не чимось іншим.

ніякі трєні, ні алтімор, ні пол денс, ні персен, ніхуЯ не дозволяє позбутись хоч на пару секунд.
цікаво, скльком він говорив, що нікого так не..

це вже.. коли це вже..
закінчиться?
просинатись від власної істерики,
захлинатись від болю, який змушує прощатись зі світом,
плюючи на все..
як би я хотіла зненавидіти його. так було б легше, але не можу..
навіть уявляючи, що йому абсолютно похуй на мене, навіть уявляючи як саме від зраджує наше кохання, якими думками і планами. Навіть, думаючи, що у нього до мене тільки жаль.фух…
чому я все беру на себе?
адже по суті.. моя провинна тільки у пізньому усвідомленні.хоча хто встановлює час? і чому у мене його було так мало? я ж сподівалась на вічне. єдине. і справжнє……………………
блядь.