але я все-таки не він.
хоча іноді здається, що навіть відчуття відбуваються обднаково.
того зимового вечора, коли ми зустрілис після розриву. і ця випадкова зустріч точно була невипадкова!я була така щаслива. я тоді уявити не могла що він пережив. це для мене була гра. душа прагнула прежити біль, мабуть, і влаштовувала різні інтриги. натомість завдававши йго йому, бо він хотів мене від них врятувати.Ні…воно повинно було статись.Якби раніше, мене щось ранило…все було б по- іншому.
тож я була щаслива, незважаючи на холод, тремтіння, скурені енні пачки сигарет, хотілос поцілувати його, взяти там на снігу, на місці, хоча наші тіла були майже зальодянілі…
я сильніше.я ні за що. я просто.я не розумом і не чимось іншим.