neverthelessihopeless

Доля здебільшого чигає десь за рогом. Вона схожа або на грабіжника, або на шльондру, або на торговця лотерейними квитками: ось три найбільш звичні її втілення. Але знаєш, чого доля таки не зробить ніколи? Не завітає в гості. Ти маєш іти по неї сам.

© Карлос Руїз Сафон "Тінь вітру"

Коли все добре, легко бути разом: це як сон, знай і дихай, та й тільки. Треба бути разом, коли погано - ось для чого люди сходяться.

© Валентин Распутін "Живи і пам'ятай"

Хочеться плакати - плач, хочеться кричати - кричи, хочеться сміятися - смійся. Тільки люби - і в першу чергу люби в собі душу. Тоді вона обов'язково притягне до себе споріднену.

© Ельчин Сафарлі "Любов з дна Босфору"

у всіх моїх нових завтра у скронях вітер свище

Тот, кто сказал, что время лечит все раны, солгал. И уж совершенно точно он не родил ребенка, который потом умер. Он никогда не натыкался на его игрушки, разбросанные по дому, как будто через минуту ребенок, весело смеясь, снова станет ими играть. Время помогает только научиться перенести удар, а потом жить с этими ранами. Но все равно каждое утро, стоит открыть глаза, ощущаешь потерю. От этого можно убегать, но невозможно убежать.

януш

світ двох не зрозуміти мільйонам.
а ще у мене такі умови, що я маю відповідати. мені потрібно дуже багато працювати над собою, і не дозволяти собі лишнього.

Мало є людей, які мають своє улюблене місце на землі.
Але я відношусь до їх числа)
це обійм-найпракресніше і найзатишніше місце.

Моя підсвідомість в жаху втікла.
Або валяється в нокауті.
Або перевернулося догори і затонула.
Я була на співбесіді за келехом кави тільки не зрозуміло на яку посаду
і з якою метою.
Найбільше бісить те, що на наступний день життя так само продовжувалось і бігло своєю системою. Як ні в чому не бувало.
Через декілька таймів, мені хочеться ридати,
не лити сльози як гарна леді, які просто спокійно собі крапають,
а саме вити, відчувавши на собі навіть наносекунди, проведені без нього. І кожну мілісекунду відчувати ту ніжність, як ніби у нього 2 серця замість легень. Тому ж бо, він був завжди.
Не сумніваюсь, що і з самого народження, коли я вдихнула перший ковток повітря,
система всесвіту запусталась так, що за певних обставин і умов ми мали зустрітись. А ще пережити дохрєна чого, пізнавши. Він був завжди з тих пір, як прийшов,
як я люблю його.
Але і до того теж. Просто до нього нічого не було.
Сподівання на те, що все йде правильно теж присутнє… але наразі
, мабуть, накращий варіант для мене залишається стати безчуттєвим маникеном.
Модельне агенство Маринки Зінючки мені в цьому допоможе. Адже півтора сантиметри в талії скинути до ідеального параметру це всього навсього не поїсти 1-2 дні, а їсти я й осоливо не хочу. Так само не хочу спати, точніше я б залюбки тільки і спала, але години немов віск зі свічки розтають непомітно і безповоротньо. Нарешті з*явився у Сільпо Снікерс з мигдалем, але я пройшла повз, сама неочікувавши від себе, що навіть не захочу затаритись на тиждень тим, що раніше мене на декільна хвилин тішило. Тішить ще хоча б думка, на кшталт "ми б були чудовою супружньою парою, бо залог щасливого шлюбу -це 90% цікавої бесіди і 10 % чудового сексу", тішить і в той же час вбиває. Глибоко задіває, що це може бути так просто. Він знайшов людину з якою отримує, ці два компоненти, і досить. Рідність, близькість, любов -що це взагалі? і навіщо? (
Та й справа й не в цьому я просто відчуваю щось мега потужне в своїй енергетиці, коли поряд з ним і усвідомлюю справжність, істину. Я думала це настільки важливо, що знаючи таку людину, знайшовши її на Землі- не захочеться ніколи відпускати від свого поля зору… проте, мабуть, скоріше підходить варіант, що я дуже заважаю-забруднюю його поле зору, від того, що йому насправді потрібно. Як перевести свій взор, зважаючи на це, я не знаю. я так боюсь, що він розкрадений, і не мною. я так боюсь коли далеко. я так боюсь почати писати книгу на дипломну, яку доведеться трагічно завершувати, за натхненням якої потрібно буде пройтись по тих місцям, де ще залишилась та аура щастя. Зараз я в тому віці, коли трохи потрібно думати про життя. Але про нього так важко думати, бо заповнити ту пустоту, що стане за відчутності його-буде неможливо, не просто складно-а не можливо. Вінподарував мені щось, чому важко навіть підібрати назву. Розворушив у мені щось, про існування чого я навіть не підозрювала. Частина мого життя. І завжди буде нею.

П.С. занадто багато слі різних, але написавши я не задоволена. це все мізер мізерний із всього-всього

всі ходять на стрип пластику у шортиках, топиках і гєтрах
а я як завжди прийду в футболці Roling Stone і лосинах
хохо
жаль сірих джинсів, які я порвала сьогодні повторюючі рухи(((

я скоро буду параноїчкою…
я проросла у ньому, я не знаю де я, де мої думки-де його.. де я починаюсь. я перетворилась на нього повністю. тепер так само не сплю, як він колись. спокій мій зник у той день…(( (правду говорять, що якщо людина каже, що у неї все погано, це ще нічого не значить, потрібно просто спитати, як вона спить…
а мені тепер енну кількістю годин витерпіти.. але для чого? і від чого я по суті відхожу? відходити від скучяння?
мабуть, ці муки варті того, щоб побачити знову.

Калі б гэты дзень быў апошнім у тваім жыцці,
І заўтра для цябе б не наступіла,
Ты бы развітаўся з мінулым?
Ты б жыў кожным імгненнем, нібы яно апошняе,
Пакінуўшы ззаду карціны мінулага?
Ты б аддаў усё, да апошняга шэлега,
Калі б гэты дзень быў апошнім у тваім жыцці?

а потім ми втечемо на край світу,
край світу завжди там, де ми

Аня:" за секс втроем, я ее за патлы вывела", за то, как я стул во Львове спиздела.. и то что у моей клептоманской колекции есть кусок гранита) я его стырила с памятника голодомору))
Катя: " не можу сказати, у мене нема такого, все що я роблю-спецыально, тому не шкодую ы не соромно "
Аня:"Между Вами что-то есть с Назаром, но у тебя Виталик "
Катя:"А как ты знаешь? "
Аня:" Это чувствуется, я чуствую людей "
Катя:" а с Виталиком у нас что по твоему? "
Аня:"Между вами хуйня чувствуется "
)) ) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )) )
Назар:"А меня-то бывшая увидела как фапаю "
Я:" ахаахха)) и шо?
Назар:" стыдно было шо "
Я: а мені за те, що у мене взагалі був бивший один. Через нього я наробила жахливих вчинкыв тому, кого люблю, неусвыдомлено ы не спецыально. Ідеалізувала перше коханя, якого не було насправді. Ну воно було мызерним ы тыльки з мого боку. Мені соромно, що він був. Я його створила, не любивши насправді.
Аня: " так нельзя говорить, ты оскорбляешь себя этими словами. ето неуважения к себе самой "
Я:" так і є. я не поважаю себе за це. тепер це чорне пятно в моїй історії. фу, бля "
Назар:"мда, ты мать даешь "
Я:" то не правда, що ми всым залишаэмо частину себе, з ким були.В мены 0 його. я навыть не думаю ныколи, тільки коли думаю якраз над цим питанням, за що соромно. Я точно знаю, що любити можна тыльки одного, раныше я багато часу присвячувала цьому питанню, щоб знайти таку істину. "
Назар: "принисите еще пива "
Катя:"Лен, Пані-Боварі-Пані-Боварі"!!
Я:"не поможе, пізно"))