я скоро буду параноїчкою… я проросла у ньому, я не знаю де я, де мої думки-де його.. де я починаюсь. я перетворилась на нього повністю. тепер так само не сплю, як він колись. спокій мій зник у той день…(( (правду говорять, що якщо людина каже, що у неї все погано, це ще нічого не значить, потрібно просто спитати, як вона спить… а мені тепер енну кількістю годин витерпіти.. але для чого? і від чого я по суті відхожу? відходити від скучяння? мабуть, ці муки варті того, щоб побачити знову.