neverthelessihopeless

Заберись з мого серця
А то шизофренія вже повільно заходить у дверці
Стукає в шибу, пальцем манить
Чекає на переломну мить

Заберись з мого серця
Втікай з моїх снів
Бо дихати важко, неначе щось душить вві сні
Моралі читає. Моїми ж думками, неначе ніж у спину кидає

м. Львів

Как же мы беззащитны в бессонные ночи! Отданные во власть глупым мыслям, с которыми наш бодрствующий ум управился бы в два счета, во власть безнадежного уныния, от которого в дневное время ты спасаешься мелкими достижениями вроде постиранного белья.

Бернхард Шлинк

И, когда я говорю, что ты для меня самое любимое, пожалуй, это тоже не подлинная любовь. Любовь - то, что ты для меня нож, которым я копаюсь в себе.

Кафка

так і живемо. зранку -фізичний біль, після трєнь. Вночі, у сні- пекельно-внутрішній

кафка

Только, когда даешь человеку свободу, только тогда он начинает хранить тебе верность, потому что запретов нет, следовательно, и нет желания их нарушать.

Катерина Дёмушкина "В заложниках у крыши"

Мне старый человек сказал,
И я навек запомню эту фразу:
" Не могут быть красивыми глаза,
Которые не плакали ни разу…
Не может быть красивою душа,
Которая ни разу не страдала…
А человек красив только тогда,
Когда есть сердце,
А не кусок металла."

Когда что-то понимаешь, то жить становится легче. А когда что-то почувствуешь — то тяжелее. Но почему — то всегда хочется почувствовать, а не понять.

Чому я веду щоденник? – Думаю я іноді. Це ж так просто й природно – фіксувати щось щоденне, вписувати туди щось таке, чим живеш, лишати мітки на майбутнє. Потім, коли мине так багато часу, що минуле розпадеться на отвори та довгі коридори, наповнені листям і весняною вологою, можна буде все це відтворювати в пам'яті, відновлювати в своїй свідомості, згадуючи імена, називаючи адреси, відчуваючи на язиці крижану стиглість слів, вогняний подих мовчання. Згадувати й не розуміти, чому все так сталося, вірніше – чому все сталося саме так. Згадувати й знову занурюватися з головою в те, що давно забулось, знову почуватись так, ніби серце твоє відірвалось, але не перестало битись, просто б'ється тепер там, де йому хочеться, мало зважаючи на твою реакцію.обставини. зміни і таке інше. в моїй душі цей щоденник. тепер я його не веду, адже в середині мене все заповнено. Це так нелогічно. Він далеко. Він кохає іншу, а його сяєва вистачає рівно настільки, щоб заповнити мою пам8ять, серце, про душу і згадувати не варто. Нові захоплення, ахахаха, моє захоплення це він. Захопилась одного разу. на все життя. Все визахопитись не можу.

Важко сказати, де чиє щастя лежить. Знаю тільки, що людина, яка зазнала горя, більше здатна чути інших.

© Олесь Гончар, "Собор"

Коли це все буде позаду, я попрошу тебе прочитати мені казку, - казала ти йому. - Згорнуся собі клубочком, заплющу очі й тихо віритиму, що дива трапляються частіше, ніж ми сміємо про них мріяти.

© Надія Гербіш, "Вокзальна кава"

Музика триває доти, доки бодай хтось її потребує. Кожен голос так чи інакше виростає в темряві й тиші. І хто здатен його зупинити? Хіба що Господь Бог. Але в нього є справи важливіші.

© Сергій Жадан, "Любов потребує ритм-секції"

Я і зараз ще молода.
Ні, не так: без цього невблаганного "ще"!
Я - молода.
Я - сповнена сил.
Я - кохана. (Тут, власне, варто б розсміятися!)

© Ірен Роздобудько, "Гра в пацьорки"

… коли двоє людей одержимі пошуками одне одного, то немає жодного дива в їхній випадковій зустрічі. © Юстейн Ґордер, "Помаранчева дівчинка"