seasidе

наверное

ЧОРТ, ЯК Я СКУЧИЛА!!!
декілька днів я не знаходжу собі місця, з чого б це?
здавалось, чим рятує телефон?та багато чииим.
я не маю змоги подзвонити на номер +38095…..76, бо він не обслуговується at the moment.
в колонках музика, яка вже затерлась в пам'яті, як і всі ці буденні проблеми.
знали б ви, як я хочу вже здати це прокляте ЗНО і почати жити літоом.
але ж літо почнеться після 17 липня.
а мені залишається зараз лише чекати та терпіти, хоча змоги вже немає сидіти на місці.

вночі нам з катьою пощастило піти за молоком, та повернутися з близнюками-двійнятами.
а потім снідати в 5 ранку, як завжди зустріти світанок і лягти спати.
забути все і вся.
і жити тим, що є.

але ж вічності мало для цього.

Заплющую очі – лечу.
Під ногами простирадлами стеляться хмари.
Якби ж ти теж хоч на мить цю невагомість відчув,
так повертатимуться на південь птахи незабаром.

Візьми мене під своє крило,
не для захисту – для тепла.
У думках різкий, правдивий Блок
«Я у твоєму житті не відбувалась, а просто б у л а.»

Пензлем сонця небо вітає ранок…
Не знаю, що тепер гірше «чужі» чи «різні».
Тільки правда в тому, що на серці ці мікро-порізи
ниють дужче, ніж найглибші рани.

—Леона