Заплющую очі – лечу. Під ногами простирадлами стеляться хмари. Якби ж ти теж хоч на мить цю невагомість відчув, так повертатимуться на південь птахи незабаром.
Візьми мене під своє крило, не для захисту – для тепла. У думках різкий, правдивий Блок «Я у твоєму житті не відбувалась, а просто б у л а.»
Пензлем сонця небо вітає ранок… Не знаю, що тепер гірше «чужі» чи «різні». Тільки правда в тому, що на серці ці мікро-порізи ниють дужче, ніж найглибші рани.