seasidе

СІРЬОЖАА, ПРІВЄТ ТОБІ БЛЯДЬ!

втомилася від тебе!

Найважче говорити тоді,
коли справді є що сказати.
Слова,
наче якір, падають на дно душі,
думки
поодинці слухняно сідають за грати.
Іронія долі ница й ганебна.
Сподіваюсь, час тебе добре провчив.
Бачиш,
на перетині океану та неба
наш з тобою залитий сонцем Бейрут?
Про все найдорожче – мовчи.
Впустиш слово з вуст – заберуть.

Нога б моя не ступала на
совість цього забутого Господом порту.
У людях тут більше солі,
ніж може вмістити сам океан.
Бачиш,
як тонуть ненароджені серця,
рештки невдалих абортів,
як судомить
від спогадів пристань
і як вигинається дугою її занедбаний стан?

Це все ще не загоїлось, це все ще пульсує й болить
так, що не заснути, торкаючись ліжка спиною.
Іноді любов – це трикутник,
в якому краще бути самотнім,
бо той, хто самотній, ніколи не буде покинутим.

—Леона

не надо

все було настільки заєбісь, що так заєбісь давно не було.

яка прикрість

так багато розмов впродовж місяців, так багато сміху та образ, поїздки, зупинки, магазини, вільні години.спільні місця, роздягалки, майбутнє.

"нічого вічного", "ми не в кіно живем", "рано чи пізно всі шкодуватимуть", "бумеранг часу".
як багато сказаного було впродовж наших сварок, а зараз що?тупий ігнор.і нікому нічого не треба.ніхто нікого не вартий.

не знаю, як ти, але я передбачувала те, що станція "дружба" зовсім скоро перекриє рух кисню.так воно і сталось.

єдине про що я шкодую, так це про втрачений час з тобою.
я змінювала тебе, а мене годували лише обіцянками, що таких помилок більше не буде.
та знову ж на ті самі граблі.

я не знаю, як ти себе почуваєш зараз,
адже в тебе лише брехня в голові.
як казали розумні:"трахни нормальність "
я йду.щасти.