Smoke weed everyday.

це були хороші вихідні! а сьогодні неділя, ненавиджу цей день,
завтра на навчання, але все одно в мене якійсь надто хороший настрій,
я сподіваюсь нічого його не зіпсує! звісно окрім того, що мені дофіга вчити,
а я ще навіть не починала

і ця неділя відрізнятиметься від інших. коли ми говорили останній раз?
на моє дн? і це важко було назвати спілкуванням..стільки часу.
ну, що ж..

пс а тобі дякую за ці щоденні розмови
все як ти й казав, так так!

привет, я не пьяный, давай без
прелюдий,
а что ты сегодня делаешь ночью?
«вообще-то я сплю, как
нормальные люди,
и очень устала, устала я очень».
да ладно, ну брось и ко мне
приезжай ты,
мы будем пить водку и Летова
слушать,
залазить с тобой на любимые
сайты,
поверь, дорогая, тебе станет
лучше.
а если совсем уж не хочется
водки,
мы сможем с тобою выпить и
чай.
вот только не надо гудков
коротких..
пожалуйста,
приезжай.

Температуришь, пишешь всякий бред,
Пьёшь крепкий чай, надеешься на чудо.
И чувствуешь себя не в сентябре,
А сентябрем, измученным простудой.

Забери меня к себе
Я так устал бежать за тобою вслед
Открой глаза, закрой лицо руками
Свет… я хочу увидеть свет
Между нами

Пустота неистова вам не
Понять меня, не переубедить
Прыжок мангуста.. пусто… пусто
Жить… я боюсь так дальше жить
В ультра-люстрах

Отпусти… с невыносимою утратой
Утро… пойдём домой
Запусти себя в кратеры моей души
Дыши… дыши… дыши
Я сам нажму все клапаны

треба мати сили це все випробувати, кожному з нас
і кожен, кожен буде щасливий! зачекати просто, от і все

Довіряти тобі, це себе ж і вбивати, повільно на дно хотів мене опускати.

Вернуть бы тех, кого забрали небеса.
Хоть на минутку - лишь увидеть лица.
Чтоб посмотреть в давно забытые глаза.
Сказать три слова.

И отпустить их.
К птицам.

Як друзів зближує чиясь біда…
Настася, ми завжди поруч!
Вічна Ва пам'ять, дядя Бодя!!!!

ты — как песня, которую я слышала в детстве и забыла о том, что знаю её, пока не услышала снова.

Мэгги Стивотер

Наш час із людьми, котрі колись були дорогі серцю, попри всі побутові непорозуміння, можна деколи переглядати, як фотографії чи коротенькі фільми. Однаково ж не завжди виходить жити тут-і-тепер. Ми чимось паримося, щось плануємо, згадуємо, як щось пішло "не так", і що би було, якби. Так от. Якщо вже однаково розбазарювати час життя, то ліпше занурювати себе в минулий стан щастя, пригоди, адреналіну, інтенсивного споглядання листівок минулої дійсності. Це наче казати "дякую"

з такім трудом я встала на першу пару, а її немає!клас!!!! ((