HEY KISA

всі на своїх місцях

Якась жіночка телефонує до доньки:

—дочя, привіт. Шо ти там моя кіцічька? Я шо хотіла спитати, в нас вдома є горілка?? Нема? Як нема! Іди купи, бо я вже зараз буду вдома.

Чого я раніше не помічала таких розмов? Їх 1000.

зараз я на автостанції в м. Ковель. Автобус майже пустий. Всім вже думаю ясно, що я знову їду в село. На цей раз причина в тому, що приїхала моя Чуєва. І трішки менше тижня я проведу з нею. Вам не передати, як це коли на рік у вась є тиждень для зустрічей. І все. Більш нічого. Але з кожним разом таких друзів ставє все більше. Навіть якщо живемо ми в одному місті.

Я сиджу на лавочці поруч з якоюсь бабулькою. Підходить ще одна і каже:

—доброго дня, я з києвського об'єднання книг. Можна дізнатись вашу думау про книги?

— ніні. Я занадто змучена щоб про це говорити, - відповіла та що сиділа біля мене

Та що з якогось об'єднання пішла і моя сусідка сказала таке "корова жирна, хай краще іде на нормальну роботу, аніж язиком лепече.

Привіт, це Луцьк. Це Україна.

Люди втрачають розум. Я в шоці від дій інших. Але клала я на всіх! Хай кожен робить, що хоче аби тільки мене не торкались. Дайте мені спокій! Я зрозуміла в чому секрет щастя. Чим менше знаєш, тим більш щаслива. І байдуже, що дурна. Але я не про шкільні знання. Я про інших. Хто з ким спить, гуляє, цілується, сходить з розуму. Чому когось мають хвилювати "інші"? Якби я не знала хоча б половини всього, що мені відомо, то я була б дійсно щаслива. Але я сама собі підписала вирок. І правду кажуть, щасливих людей немає в інтернеті. Тепер справді розумію.

Не бігайте за плітками. Бо попечетесь.

Я морально подавлена. Я вбита.

Я готова не спати цілу ніч, аби переписуватисть з нии. Просто напросто спілкуватись. Він дійсно мене слухає і робить правильні висновки. Як ж це прекрасно! Ми можемо говорити з ним на будь яку тему, навіть якщо йому не хочеться про це говорити він всеодно мене слухає. Навіть якщо вже 3година ночі і він вже просто засинає він всеодно не йде спати, а слухає мене. Що може бути краще? Я ніколи не вірила, що таке буде. Але ні! Ні! Знайшовся все таки бідолага. Краще б не знаходився.

— в тебе є я. я тебе завжди веселю, я тебе слухаю. я тебе підтримаю.

—дякую.

Дівчата, згадала я як ми чергували в їдальні. Як потім не хотіли їсти від того, що побачили. А паварьошкі? Ооооо))

В душі щось робиться. Нарешті паніка, а не чистий похуй. Я дурна. Я маю можливість бути щаслива, але щось штовхає мене на зовсім інші кроки. Чому ж?! Я з осені добивалась твоєї уваги. Боялась написати тобі. А зараз я можу зробити це в любий момент. Я можу вийобуватись, придурюватись, дурачітись будучи в спілкуванні з тобою і абсолютно не боятись що це буде виглядати дивно. Я така яка я є. Вже від однієї думки про це можна бути щасливою. Але напевно я боюсь. Тому іду гуляти з іншим. До якого нічого не відчуваю. А потім себе за це караю. Я боюсь прив'язатись як до нього. Боюсь що буду так само потім мучитись. Навіть коли пройде рік. Я втікаю від любові. Це не легко. Особливо коли вона взаємна. Я дуже прив'язалась вже. Я ловлю себе на думці що скучаю кожну хвилину. Все все все. Стоп! Треба тримати це все в собі. Не можна давати волю почуттям. Не можна!

Як все важко! Як все запутано, не ясно. Присутнє велечезне бажання напитись! Може тоді я розповім все що відчуваю. Охх, прокляте літо.

Не такий пост вийшов, як мав бути. Телефон вбиває мої можливості.

Все так дивно.

— ти один терпиш мене таку дурну

—хочеться чогось незвичайного)

— і як тобі це незвичайне?

— подобається)

Так! Так! Безперечно він найкращий.

—я не вірю людям

—мені довіряй

Чогось так заділо. Це дає надії. Все таки він найкращий серед інших.