Это просто Вьюи блог

все ж таки дійсно, я починаю скандали зовсім з нічого

я бачу що Бодя мене кохає, він робить все для того щоб мені було добре

я наскільки кохаю цю людину, що не помічаю як втрачаю її

чому?до сьогоднішнього дня я жила в своєму маленькому світі, чи що, та не помічала що робиться навкури мене.я настільки хочу зберегти наше з ним кохання, наші почуття та його, що просто ревную до всього та до всіх

як би це смішно не звучало, але я розумію що дратую його цим.але нічого вдіяти, нажаль, не можу

потрібно взяти себе в руки, та хоча б перед тим як закатати черговий скандал, то просто замислитись, а навіщо, адже цим я собі ж тільки гірше роблю, від цього мені стає погано, а нервувати мені і так не можна, адже я сама чудово бачу до чого мене хвилювання призводить..

з сьогоднішнього дня буду намагатися змінювати себе, адже, він мені дорожчий за все.Він-це той, з ким хочу провести ВСЕ своє життя, я кохаю його, та хочу щоб він був щасливий, і все зроблю для цього, все що в моїх силах.

Зайшовши сьогодні до шкільної медсестри, я була свідком того, як дівчинка з класу 8-го, мабуть, сиділа та пила заспокійливе, вона була не в собі та виглядала не дуже бадьоро.в неї запитали: "що сталося?" Тай дійсно, стало і мені цікаво, хто ж міг довести сильну духом дівчинку до такого?не щасливе кохання чи може сварка з батьками?ні, від почувшого в мене на декілька секунд завмерло серце. "вчора я втратила друга.він помер"-пролунало тихенько та лячно з її вуст.Боженьки, я уявляю біль тої бідолашної дівчинки, в середині мене все просто перевернулось.Це така жахлива біль, та пустота, яку ближчим часом не заповнити нічим, як не крути

Ніхто не знає коли саме закінчиться твоє життя.сьогодні?завтра?чи може через років 60?ми всі поспішаємо жити, чи живемо минулим.не правильно, потрібно жити саме в сьогоденні!життя-це коротка та складна річ, потрібно прожити його гідно :)

розповіла

завтра про все дізнаюсь бб

сьогодні своїми дурними причудами я майже зіпсувала собі життя.і знову ж таки, почала все з дурниці

я дійсно боюсь його втратити, але мій дурний характер цього не розуміє та не хоче цього розуміти

як мені важко з цим дурним характером, та як важко буде йти далі з ним по житті

потрібно мінятися, щось робити з собою

мені ніколи не було так моторошно та страшно за своє здоров.я

так, дійсно.саме сьогодні я замислилась

адже від цього залежить моє майбутнє.більше ніякого куріння!більше ніякої хімії!

хочу просто бути щасливою, для цього потрібно почути фразу "все буде добре"

я сподіваюююсь.Ась, пройдем через усе!!

якщо ти читаєш мій блог, це те саме що риєшся в моїй голові

таке не дозволяю нікому

адже мої думки іноді бувають такими дурними

інколи мені навіть соромно за них, але це я, я така яка я є

пишу що думаю, за це соромно, але так мені краще, мов би виговарююсь комусь

він єдиний в кого вийшло мене заспокоїти в такі дурні дні

після сліз я посміхнулася

мені так добре з ним..

дурні ці всі думки.абсолютно всі

аа мені просто потрібно виговориться

Бооооооооооже, ну яка я дурнаааа

чого я така дурнааа??

з кожним днем розумію що не бачу сенсу в житті

хоча..родина, кохання

але для чого?зараз я живу.я радію, плачу, усміхаюсь, і т.д, але живу

для чого?щоб через декілька років ніхто до тебе і не прийшов, коли ти будеш на 3 метра нижче від усіх

потрібно скоріше знайти цей сенс

терміново потрібен

а може бути що ці дурні думки мені в голову прийшли сьогодні, а завтра я про це вже забуду

хіба я не дурна людина?!

По-справжньому любить не той, хто говорить гарні слова і обіцяє золоті гори, а той, хто хвилюється щоб ти поїла, тепло одяглася і спати лягла вчасно

що зі мною сталося?

я переймаюся із-за квіточки

хтось сказав би: "що тут такого?"

ту квітку випадково викинули, а я сиджу та переймаюся

адже та квіточка, скільки спогадів вона в собі несла, та скільки всього вона для мене означала

я пам, ятаю навіть той день

ти біля "Укр Телекому" зірвав маленького чорнобривця

тоді було літо, було так тепло, то був щасливий день для мене

ти взяв ту квіточку та почав дивитися на неї, а я зі словами "ой, це для мене?" насміхаючись забрала її, та випадково кинула до сумки

прийшовши додомку я її поставила в маленьку чарочку з теплою водою, де вона довгий час і простояла

згодом я її поклала до сторінок улюбленої книги, де вона пролежала до зими

коли ми з тобою розійшлися, я почала знову читати ту саму книгу, в якій я і знайшла ту забуту нами квітку

напевно це смішно, так?

але це була перша, саме перша квіточка

вона була важливіша за сотні різних квітів, навіть самих не звичайних

знаеш, я ціню спогади, а особливо ті що пов.язані з тобою, чорнобривець був один зі спогадів

я сиджу та плачу, ну це ж маячня вже якась виходить

але сьогодні я втратила самий дорогий для мене спогад про тебе

саме першу квіточку..

я не винна що я емоціональна людина

тільки не смійся

спогад, що був таким важливим

ось і прийшов такий момент коли мені абсолютно на все стало всеодно

окрім батьків, коханої людини та подруги

чому взагалі приходять такі моменти?мабуть я просто зрозуміла що мені ніхто і не потрібен окрім них

я щаслива, бо мене оточують самі потрібні для мене люди

кохаю я, кохають і мене

мені так добре, мені подобається

подивимося чим це врешті врешт закінчиться..

я не знаю що зі мною робиться, таке почуття дурне

у мене все добре, блін, я якась не правильна

мені хочеться то плакати, то сміятись

а то просто взяти та зникнути

що це за дивні причуди?

нормальний, стабільний настрій, ти де?ти мені потрібен!

Приятно знать что тебя любят, а именно тот человек, которого любишь ты.Знать, и быть увереной в том, что когда где-то на улице, пройдя там где играет музыка он услышет вашу песню, то вспомнит именно о тебе, и о том что вас связывало.Именно связывало.Это уже было, и врятли когда еще будет.Такое глупое чувство, быть полностю собственностю того человека, но не быть с ним, а из-за чего?Из-за глупостей.я такая не одна, истеричка, которая не может спокойно жить, которая любит когда все хорошо, но в тот же момент все портит.Просто такое глупое чувство, вроде и любишь человека, и хочешь быть сним, но как только вспоминаешь ваши ссоры(которые кстати были частее всего по моей вине, но сейчас не об этом) или мимолётные, но обидные фразы, понимаешь что лучше терпеть то, что есть сейчас.Но это так не выносимо(

Хоть мы и не вместе, но я люблю тебя, такой наивной любовью

Кто-то спросит: "За что ты его любишь?За что?!"

а я и не знаю.разве можно за что-то любить?

просто люблю и все

и никогда, никуда эта любовь не денеться, что-бы там не было