∞

Однажды утром, в 9.26, я обнаружила, что не
способна любить никого, кроме тебя.

не можу розібратись в собі.

ні з минулим, ні з теперешнім, ні чорт його забирай з майбутнім.
раз на раз не приходиться, але то таке

я була впевнена на всі 100 що в мене до тебе жодних почуттів, а тепер не знаю

я знала що ще досі люблю його, а тепер і цього не знаю

може вже відпустила а залишилась лише звичка?

що зі мною?

знаю точно одне, та й те не тішить, мене переповнює байдужість та ні до кого не тяне

здається ніби всі почуття які виникають до протилежної статі вмерли в мені

я часвми відчуваю себе вампіром який відключив почуття і не знаю як їх включити, але хочу, а не виходить

умри. если меня не любишь
я ломаю руки, я ломаю губы
я ломаю твоё тело насквозь

мне уже давно никто не нравился. это наводит меня на две враждующие между собой мысли: 1. все вокруг безынтересные и недостойные 2. я ахуела

бью тревогу до синяков, ведь никто не нравится даже давно, добро пожаловать в мир, где бывшее нам нужней всего.