∞

яка радість, на вьюі іде сніг ^^

я тут чомусь вперше задумалась, про тк від чого колись відмовилась
і дарма(

Ненавидять в мені мою скажену силу,
Ненавиджу я слабкості свої.

і власне скільки можна перейматись через одне і теж?є ж ті хто тебе чекає, та хто сприймає тебе таким яким ти є, і мириться з твоїми недоліками

пропало бажання писати пост(((

не дай мені мила здохнути
не дай мені всохнути мила
чорнило в душі моїй йобнутій
і в серці моєму – чорнило
і чорні як ніч літери
ростуть у свідомості темній
як можна такому вірити
чи бути хоч в чомусь певною?

не дай мені здохнути мила
надихатись дай тобою
вгорнути тебе крилами
і захлинутись в двобої
не дай мені всохнути мила
укрий моє листя росою
коли ми разом ми — сила
ми непереможні двоє..

а дай мені мила подиху
а дай мені люба дотику
любов – це постійний подвиг
любов – це такий наркотик
хоч світ розпадається поспіхом
і карта його вже бита
не дай мені мила здохнути
а дай мені люба любити

Чи вважаєш ти себе вільним?
Чи є таке, що ти б точно зробив якби знав, що лишилося тобі лиш два-три дні або рік?
Чи відчуваєш ти себе в своїй тарілці?
Розбийся і повстань мов фенікс.
Все, що не вбиває нас, робить сильнішими. Час летить так швидко. Поки ти дихаєш ти живий.
Гіпнотизуй сам себе і людей. Навіть якщо все хуйово – сонце ще встає, а ти дихаєш.

я так хотмла в Луць, через 2 години виїжаю.і навіть не відчуваю радості

ніби й хочу туди а ніби і не тягне

не відчувається зими взагалі, і не віриться що скоро Новий рік

вже вж 2015

ніби недано був тільки 2000

луцьк такий луць але ж рідний і свій

і все там близьке

бісить але любиш

і отак

і закінчу цей пост словами Олександра Ірванця

мені тебе мало,
а серце так просить,
щоби не стало
мені тебе досить.

щастя попід болем,
попід тихеньким болем, що мовчить.

ми усі так прагнемо увагі так любимо коли нам її приділяють

а мені зараз гадко і аж неприємно від надлишку увагу

бо вона потрібна від тих хто близький для нас

від тих хто для нас чогось та й варитий

вечір, ніч час думок

час коли в голові безліч всього і ніби нічого

а взагалом каша

вдень-немає на це часу

і не задумуєшся і не заморочуєшся

якщо вдень немає часу навіть згадати чи подумаи про конкретну людину

то блище до ночі не можеш викинути її з голову

і ламаєш пальці аби не написати

дякую тим, хто ще досі поруч

безмежно люблю тих, хто дзвонить і питає як ти

хоч навіть раз в місяць та все таки

обожнюю вас

не буду нічого загадувати на майбутнє

та завтра в луцьк

не знаю толком що мене чекає

але дякую тим хто хоче мене зустріти не варто та все таки приємно що такі є.

доброї мені ночі

Ты никогда не простишь, я знаю.
Больно предательство с ложью да прямо в спину.
Но я теперь живу тем, что было с нами
И никогда уже прошлое не покину.

Я лицемерна, двулична и в этом роде
Много чего можно всуе еще сказать.
Я человек, что к жизни уж не пригоден,
Если не видит любимые впредь глаза.

Дни протекают сквозь пальцы, я не держу их,
Я все живу месяцами, что были до.
Я совершила ошибку, причем большую:
Я потеряла любовь, что была, как дом.

и уже ни за что не забудешь её.
может, только вчера или только в кино,
на время сеанса, в обнимку с другой.

сиреневый свитер.голоса синяков.
кто-то бил, объясняя дорогу к тебе.
ничерта это, знаешь, уже не любовь.
просто дико хотелось писать о не тех.

говорить о тебе, для тебя и с тобой.
а потом еле-еле дойти до шестого.
любить - самый ёбнутый в мире глагол.
да.я матом ругаюсь и не верую в бога.

волочить свои ноги за кем-то "не ты".
говорить:"ты красивая".и может быть, ждать,
что однажды навечно разводят мосты.
больше ты не придёшь.а мне пора спать.

учиться не любить тебя больше.
без учебников и репетиторов.
опять промолчишь и утопишь.
я больше не стану твоим свитером.

день номер неважно какой, тыща восемь,
а может, сто пять или двести четыре.
просто вычеркнуть бы мне из памяти осень.
где было так страшно в разных квартирах.

я часто стихами крошусь в ресторанах.
салфеткам знаком вкус усталых чернил.
тех истерик по пьяни.звук повтора вокзалов.
просто знай, что тебя я давно отпустил.

только помню слова, что шептала вечерне.
помню запахи фальши.их привкус остался.
а глазам надоело рисовать ежедневно
те вещи, которых руками касалась.

а потом та, другая-"солнце глаза в глаза".
в чужом город м.что не верит слезам.
эти тонкие пальцы по грубым щекам.
не отдавать её на вокзале врагам-поездам.

шарфы вместо на шее засосов.сигаретный бог.
та глупая радуга.любимый апельсиновый сок.
шоколадовые губы.кто-то кого-то терял.
татуировки считал.губами.
ночами словами учить её кожу.
причёскою только, а так вообще не похожи.
в метро-люди.плевать.поцелуи в шею капризно.
грустные плечи.параболы губ, неологизмы.

губы на родинке ладони.а внутри-не прошло.
ты придёшь.она-нет.и это почти воспаление.
этой зимой, отвечаю, будет всё хорошо,
вот только ты и она-разные местоимения.
худые сообщения.чересчурное курение.
засобираюсь в ад.минута.выходить.
и я снова не имею определенья и значения.
с ума сошёл.конечно, если есть ещё, с чего сходить.

несчастная проза сильнее абсента.
твоя не любовь - аплодисменты.
эта полая жизнь без аккомпанемента.
ведь аппарат абонента.какой там аппарат абонента.

и уже ничего.не простить.не спросить.
перегорели, знаешь, пробки.
наверное, было невыносимо меня выносить.
выноси меня за скобки.

и уже ни за что не забудешь её.
может, только вчера или только в кино,
на время сеанса, в обнимку с другой.
-ты её никогда не забудешь.
-кого?

а ми всі так любимо солодку брехню

і доля правди в тому ще дівчата люблять вухами теж є

04 12 день коли я покинула свої діпрісульки, чи може то вони покинули мене

зі мною щоось робиться а я сама не знаю що

і вже хочеться в рідний луцьк до домцю

хоча не маю поняття що мене там очікує

і як все буде цього разу