Історія створення підпільного руху на Україні, участь у ньому Раїси Окіпної

Підпільний рух започаткувався на Донбасі, саме про історію початку розвиту підпільного руху хотілося б розповісти.
Визначено, що партійно-радянське керівництво надавало особливої уваги розгортанню визвольної боротьби серед населення в промислових районах, містах, селищах, сільських населених пунктах окупованої території. Вимоги, поставлені перед партійними та радянськими керівниками, були, перш за все, націлені на утворення партійного підпілля, яке мало стати основою всього підпільного руху. Напередодні окупації на Донбасі була сформована досить розгалужена мережа підпілля: Ворошиловградський та Сталінський обкоми КП (б) У, 74 міськкоми та райкоми, 137 нелегальних партійних осередків; усього для підпільної роботи в тилу ворога було залишено 1275 комуністів. Але з перших днів окупації в роботі партійного підпілля виникли труднощі, пов’язані насамперед з тим, що при формуванні підпільної мережі мали місце численні недоліки та помилки, що призвело до розгрому частини підпільних організацій і загибелі їх керівників. Тому робота щодо відновлення та розширення нелегальних партійних організацій стала одним з головних напрямків діяльності ЦК КП(б) У, підпільного ЦК КП(б) У та УШПР, які з жовтня 1942 року значно посилили практичну допомогу підпіллю.
На Донбасі активно боролися проти гітлерівських окупантів представники різних верств населення – робітники, селяни, інтелігенція. Їх боротьба виявлялася у різноманітних формах та методах. Найбільш масовим був саботаж на підприємствах вугільної, машинобудівної промисловості, транспорті, сільському господарстві. Показово, що внаслідок активної діяльності підпільників окупантам не вдалося скористатися промисловим потенціалом Донбасу. У той час, як окупаційна влада мала на меті видобувати у Донбасі не менш 300 тис. тонн вугілля щомісячно, фактичний видобуток становив лише 62 269 тонн, або 22,5% від потрібного. У Маріуполі та Сталіно окупантам так і не вдалося налагодити металургійне виробництво та відновити енергетичне постачання заводів.
Характерною рисою широкомасштабної боротьби, що розгорнулася на окупованій території України, було одночасне існування двох ідеологічно протилежних напрямків: комуністичного і націоналістичного. Керівництво ОУН у будь-який спосіб намагалося поширити ідеї українського націоналізму на землях Східної України. Задля досягнення цієї мети вже на початку війни до Донбасу були відправлені спеціальні похідні групи для утворення мережі осередків українського націоналістичного підпілля.
Первинні осередки ОУН з’явилися у кількох містах Донбасу; їх керівниками стали переважно представники місцевої інтелігенції та люди, що зазнали утисків з боку радянської влади. Одним з основних напрямків діяльності ОУН було створення легальних місцевих організацій ”Просвіти” і активна робота в них. Саме через “Просвіту” оунівці найбільш ефективно проводили свою вербувальну та пропагандистську роботу. Використання місцевої окупаційної преси з метою ведення прихованої націоналістичної пропаганди, збір економічної, політичної, військової та соціальної інформації про становище в регіоні теж належали до важливих напрямків роботи членів ОУН. Взагалі, діяльність місцевих осередків ОУН у Донбасі обмежувалася пропагуванням націоналістичних ідей, залученням до організації нових людей. Збройна боротьба не велася зовсім. Загальний кількісний склад оунівців Донбасу був порівняно невеликим і не міг реально впливати на антифашистську боротьбу в регіоні
Коли почалась війна і були сформовані списки акторів для евакуації, Раїсу не включили не в один з них, тож єдине що залишалося – працювати в окупованому Києві. ЇЇ спів дуже подобався німецькій владі та дівчину з прекрасним голосом часто запрошували співати на різних прийомах. Розуміючи німецьку мову та вільно нею спілкуючись, Окіпна збирала випадково сказану в голос німцями воєнно-таємничу інформацію.

Автор: Говорун Катерина. ІЖ, КНУ Імені Тараса Шевченка. Опубліковано 15.10.2009