Theory

Моя звезда горит, пылает
Судьбу свою ей доверяю,
Ее люблю и с ней страдаю,
И в небе темном точно знаю
Ее я никогда не потеряю.

Но свет ее всех ослепляет,
Меня же греет и ласкает,
Звезд сложно видеть красоту,
Когда не смотришь в темноту.

Душа другого - темный лес,
Но звезд светящих там не перечесть,
Но для меня важна одна,
Теплее солнца мне она.

Я знаю, что в тоскливый день,
Когда меня захватит тень,
Взойдет опять моя звезда,
И станет лучше жизнь моя.

И так живу я со звездой,
В моей душе всегда покой.
Моя звезда, моя любовь,
Навеки, милый, будь со мной.

Нам хочеться банального тепла,

Гарячих батарей й води у крані.

Чи нам насправді все ще рано

Або уже згоріли ми до тла.

Нам хочеться банального тепла,

Палких обіймів, що відкинуть втому.

Ми хочем, щоб було нам це знайоме,

А не лише обійми з напівсна.

Хіба талант не є магнітом щастя?

Життя показує, насправді навпаки.

І ми давно уже не (малюки),

Давно вже ми попали в життя снасті.

Здається, щастя поруч, ось, поглянь,

Повсюди посмішки, розваги поцілунки.

Ми хочем теж напитись цього трунку.

Ми вже втомилися від вічних цих завдань.

У нас багато є недоліків, проте

Ми краще тих, шепотячих за спиною,

Бо головне залишитись людиною,

А не залишитись назавжди аби-де.

Я намалюю тебе на вологій штукатурці

твій образ подібний творінь ренесансу

поезія твого голосу зачіпає кожну клітинку

кожен рядок,

виходячи за поля

ти схожий на запах озону улітку.

твій погляд для мене вже дуже знайомий

та кожного разу від нього незвично,

а руки твої - це окрема картина

багатством почуттів вона насичена.

ти, той кого я називаю красивим

і досі, зізнаюсь, бувало це рідко

чи куриш, чи п*єш вже немає це значення

я хочу щоб поруч були твої очі,

я хочу втонути у синій безодні

я хочу відчути назавжди твій дотик.

Здається, що лишилося тільки тікати

І час перемоги, здавалось пройшов

Ми будемо разом, ще довго стояти

Об*єднає нас вселенська любов.

Любов, що не коштує нам ні копійки

Ми жертвуєм силами заради мети

Ми будем кричати про це без зупинки

Хай як вони хочуть закрить нам роти

Об*яднує нас не бажання вбивати

Ми всі тут зібрались у мирнім бою

Чомусь же вони нас саджають за грати

Безжально вбиваючи волю твою

Вернулись кати на рідну країну,

Безжальні істоти, бажаючі зла,

Хочуть створити з країни – руїну,

Яка б вже до цього вона не була!

Хай залишаються сили,

Все що у нас іще є,

Ми переможемо, вірю,

Бо сила в народі є!

Будь тем, кто просто будет рядом,

Кто вылечит одним лишь взглядом.

Здесь столько всяческих проблем,

И куча скучных, грязных тем.

И если ты сейчас один,

В закрытом мире из машин,

Услышь меня, приди ко мне,

Открою дверь, и в тишине,

Мы посидим и помолчим,

И с тихим ветром полетим

Туда где нет таких проблем,

Туда где меньше глупых тем.

Ты просто будь со мною рядом,

Согрей меня, одним лишь взглядом,

И даже здесь и в этом мире,

Закрывши дверь в своей квартире,

Мы сможем быть наедине,

Что лучше чем одним, вдвойне.

Ты просто будь со мною рядом.

Не надо слов, скажи лишь взглядом,

Сейчас твое и «да» и «нет»

Или чуть слышный твой «привет»,

Теперь уже совсем не надо,

Будь просто тем кто будет рядом.

Відчалюєм, мій юний капітан!

Уже пора покинути капкан.

Життя на цьому злому дні-

Набридло вже мені!

Уже немає тут скарбів,

Ти все забрав, чого хотів,

Немає місця для чудес,

Тож підіймемось до небес!

́Тепер усе в наших руках,

Тож побори свій дикий страх!

Попутний вітер нас чекає-

В нове життя він відправляє!

Життя на цьому злому дні,

Осточортіло вже мені!

Я божевільний,

я частина гри,

назовні вільний,

це ж насправді грим!

Ніби сліпий,

я йду серед полів,

зовні спокійний,

я в думках летів…

Вони хотіли бути небом,

ті ясно сині квіти,

без душ і болю.

Хотіли як вони

бути і ми з тобою.

Блакитною росою,

сонячним ранком тихо.

Пішли ми б із тобою

Навіки з цього світу.

Давай підемо навесні,

Тоді так гарно пахнуть ночі,

І сяють твої ясні очі,

По-особливому тоді…

Яскраве сяйво в обіймах ночі,

І ми в той час не зімкнули очі,

Які зловили те світло фари,

Ідемо вулицями, мов примари.

Твій ясний погляд тепер тьмяніє,

І я любити більше не вмію,

Не вмію мріяти і обіцяти,

Тепер так мало є що сказати.

Немає вітру, тут надто тихо,

О ні, не треба нам цього лиха!

Відчути відчай, в обіймах ночі

В ці гарні миті я вже не хочу.

Підкрався ранок на землю тихо,

Прощай назавжди, минула втіха!

Ми ніби рідні, проте

Між нами незламна стіна.

Ми помираєм, хоча

Нас ще ніхто не убив.

Ми не подібні, але

В нас повно спільних страхів.

Ми неповторні, хоча

Копій мільйони нас.

Ми бачим колір, проте

Все надто сіре в цей час.

Краплі дощу на очах

Залишились після весни.

Чи це був дощ, чи був град -

Поясни!

Душевні зміни - змінюють природу,

Хіба розкажеш ти про це народу?

Хіба існують ще слова,

Що можуть розказати яка твоя душа?

Дощ б'є у вікна - ти мовчиш,

Але в душі ти в повен голос вже кричиш!

Можливо тільки на папері,

Відкрити в душу свою двері!

Вдалі поети виберуть слова

Бо мова їх нова, бо мова їх жива!

Повір, можливо тільки на папері

Відкрити в свою душу двері!

Хвилини залишились до весни

І нам лишилось тільки довести,

Що наші душі не крихкий кришталь,

Ми повні сил, ми сильні наче сталь,

Ми здатні все перемогти

Немає слів "не можу", мусим все змогти.

Кожен момент - це справа наших рук,

І хай не спинить нас невдалий рух.

Помилки зроблені хай будуть нам уроком,

І у щасливі дні великим кроком,

Життя іде вперед - іди і ти,

Не зупинись, не діставши мети.

Борися! Це твоє життя!

Прокинься з світу забуття!

Ти хочеш бути кимось - будь!

Не хочеш - назавжди забудь!

Твоє життя не назавжди,

Прокинься ти, прокинься ти!

Яскраві барви звідусіль,

Усе в твоїх руках - май ціль,

І йди до неї до кінця,

Бо скоро всі займуть місця,

Майбутнє лиш в твоїх руках,

Бори свій страх, згуби свій страх!

Ставить свої акценти

кожна хвилина життя

Це суперечить моменту,

моменту смішного буття

Світлий сонячний промінь

вже не приносить утіх

Тільки тихенький спомин,

і ледь чутний сміх

Ти вже не той хто прагнув,

стати кимось значним,

Ти вже не той хто вранці

ніколи не слухав новин

Боїшся сміливих кроків,

боїшся будь-яких дій

Не хочеш складних уроків,

не справджуєш власних надій.

В кожній хвилині буття,

не сумнівайся, будь!

Не псуй своє життя,

в кожній хвилині суть.

Я так люблю гучні ридання

Без крапельки вологих сліз

Коли усі твої страждання

В душі

Я так люблю миті мовчання

Я вмію змовчати завжди

Душевні муки, поривання

Повинні жити у тобі!

Напевно це несправедливо

Палкі емоції - живі,

Але насправді як жахливо

Відкрившись втратити зв'язки.