Я намалюю тебе на вологій штукатурці

твій образ подібний творінь ренесансу

поезія твого голосу зачіпає кожну клітинку

кожен рядок,

виходячи за поля

ти схожий на запах озону улітку.

твій погляд для мене вже дуже знайомий

та кожного разу від нього незвично,

а руки твої - це окрема картина

багатством почуттів вона насичена.

ти, той кого я називаю красивим

і досі, зізнаюсь, бувало це рідко

чи куриш, чи п*єш вже немає це значення

я хочу щоб поруч були твої очі,

я хочу втонути у синій безодні

я хочу відчути назавжди твій дотик.