ми зроблені з вогнів

так мало слів, а так багато значень
так мало значень – гори вбитих слів
а ти своїх ніколи не тлумачиш
молитви конвертуючи у спів

так мало дій, а так багато рухів
так мало мрій у маревах хотінь
лиш амбри дух із уст святого духа
і арфи дзвін і тіла твого тінь

так мало всього й так всього багато
усе – ніщо яке буває всім
народжені щасливо помирати
ми все ж будуєм для нещастя дім

так мало слів призначених для раю
зате роїться сенс притомних снів
і я крізь нього втемну вигрібаю
до берега якого так хотів

тебе так мало і мене так мало
та окрім нас нікого і нема
порожніх слів над нами покривало
а понад ним – лиш морок і пітьма

та з нами арфа амбра рута м'ята
і кілька хвиль достойних похвали
і дух святий що буде пам'ятати
як ми жили любили і були

© Іздрик

Чем старше я становлюсь, тем сильнее я понимаю, что моё любимое слово - Похуй.

Быть богатым и иметь много денег – не одно и то же. По настоящему богат, тот кто удовлетворён своей жизнью.

Человек хорош и прекрасен. Пока его не разбили, не обманули и не растоптали.

Доверять можно только идиотам и мертвым. Ибо первым, никто не поверит, а вторые никогда не проболтаются.

С утра иногда очень сложно понять: ты просто не выспался или правда всех ненавидишь.

Вы думаете, что вы меня оскорбили. Унизили. Что мне больно. Но на самом то деле, мне похуй. Увы.

Из ниоткуда в никуда,
Родиться без цели, -
Умереть без стыда.