youaremylife

ти й сам, як те чудо
як же я люблю тебе: *

Почему люди жестоки ко мне?
Я никогда ещё не видела в жизни столько камней,
Тыкали пальцами в меня, да и вовсе,
Кто им право дал винить меня в уродстве, мама?

Они смеялись мне вслед,
Тыкая пальцем в меня,
Я притворялась, что слепа,
Старалась не замечать.
Они смеялись мне вслед,
Кидали камни в меня,
Я пропускала мимо ушей их смех,
Мол не замечала…

дякую тобі за все

я з розбиим лицем
Віка і Настя - маленькі піздючкі

асьлупірєтаподінахубанілам

ти і я, не ми.
Ти неймовірний,
Ти такий один,
Ти просто мрія,
але не мій.
Ти наче сонце-
світиш всім,
всім без перебору.
Мені ти також світиш,
але не грієш, зовсім.
Я так хотіла,
щоб ти був лиш моїм,
лиш мені світив,
інакше не треба.
Мені потрібен ти,
ти один потрібен,
а тобі потрібні вони,
ті низькі, інфантильні дівчатка.
Знаєш, це сумно та прикро,
вкотре вікриватися не тим людям.
Таким як ти-такі як я,
просто не потрібні.
Адже я маленька наївна дівчинка.
Здається так ти сказав.

Счастливые люди
Не думают матом,
Закутавшись в пледе,
Бессильно измятом;

Не лечатся виски;
Не спят с телефоном;
Не тянуться к риску;
Не курят с балкона;

Не дышат устало
Чужим никотином;
Не спят с кем попало;
Не пьют аспирина;

Не льют мимо чашки,
Чтоб выпить таблеток;
Не ходят в рубашке
В измятую клетку;

Не рвут фотографий;
Не ищут патрона;
Не плачут ночами
До хрипа и стона;

Не пишут «ответь мне»;
Не верят, как дети;

Счастливые люди –
Их нет в Интернете.

ВІКА, Я ЇДУ БІЛЯ ВІКНААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!11111

я бляха не можу ходити
і сидіти
і лежати

сначала ты чувствуешь, что умираешь
а потом ты хочешь продвигаться и танцевать дальше

Досить скаржитись і молитвами писати
кляузи на Бога.
Це ж сама доля вправно водить тебе за ніс.
Ти ж насправді любиш тільки сам спогад,
а не того, хто його у дім твій приніс.