kiss me,please

пацан ти мене заєбав.справді.
оці"люблю", "сонечко", "завжди бем разом, я обіцяю", "ти будеш зі мною?", "я дуже сумую", і знову нове"ти будеш зі мною, пообіцяй? "
так дістав, ааа, бля, мені приємно, але так надоїв, а ж ригати хочеться.
добре шо я тебе не бачу кожен день.
сука, я заєбаль бути милою, хорошою.
казати тобі люблю, коли навтіь нічого до тебе не відчуваю.
це остання крапля, всьо, досить з мене.
догрались ми з тобою, я більше ніочго спільного не хочу мати.

і скажи чого коли я хотіла бути з тобою, я б зробила все заради тебе, ти просто плюнув і навіть не подивився.
а зараз ніби я тобі щось винна, не даєш мені жити.
я така зла, ніби я когось щас вирублю.
або зараз або ніколи, вибач шо так жорстоко!
ПАКА ПАЦАН, іди краще девку найди, а то 18 років а ще в дєвках ходиш.

2 дня у Львові)
все почалося із центра Львова, там справді дуже дуже гарно, бачила де тусуються тіпа всі кльові, було багато іноземців.
Була на ратуші, поки туда дійшла думала здохну, але це того стоїло, тільки вітер мішав.
гуляла вулицями, легко було заблукати, все було дуже красиво.
біля фантанів сиділи люди, хтось малював щось, хтось читав, деякі щось записували.
для мене це було дивно, мені було цікаво дивитися на це все.
а ще там вкусне морозиво, не таке, як в нас.
я бігала там, фоткалась де хотіла і як хотіла, до мене ніхто не мав справи.
тато захотів піти в кафе "Криївка", щоб зайти треба було сказати"слава Україні "
звичайно нас впустили, я заказала вареники, по тому кафе проходили екскурсії, вареники подали в залізній мисці, як колись. навіть так може бути.
а щоб звідти вийти, треба ходити якимись ходами, це капец, але все було ж сплановано.
цікаво у Львові, я не жалію що поїхала, хоча і не все побачила, але і цього досить для вражень.

на другий день поїхала в Ашан, няяяя:*
скупилась)

все починалося, з дзвінка Каріни і дикого сміху в трубку, просто хтось згадав що робив вчьора і стало дуже стидно.
я встала, дома нікого не було, приїхали тато з мамою привезли мені їсти, почався великий дощ, але я всерівно вирішила піти погуляти, чого сидіти дома.
проїхала я до Каріни, ми рішали її ДПА і поїхали в центр.
як завжди рішили піти в чікен, як без цього, зайшли, сіли там, але зразу вирішили піти звідти, бо не мали бажання там оставатись.
ішли ми по великому дощу, промокли, як могли.
близько 2-3 годин сиділи в роялі, там чудово атмосфера, я почувала себе, як дома.їсти є, інтернет є, телік є, це все що потрібно.
туда зайшли десь 6 хлопців, пацани купили там собі ігрушку.
виходячи вони дали її нам, ну ми ж не дурні, забрали собі і тоже пішли на вихід, як один забігає і просить щоб ми повернули вкрадене, ми їх проігнорили, розвернулись і пішли туда куда нам було потрібно.
спочатку ми не палились перед ними, але всерівно нас замітили.
я і каріна бистро звернули в іншу сторони, ми думали шо вони вже пішли.але не тут це було.
ідем собі спокійно, і за повороту вистрибують, і знову просять щоб ми віддали їм ігрушку, але ми не здавались.
всю дорогу до цума, в цумі, в жіночій туалєт навіть зайшли, але там хтось був, і вони чекали нас на другому поверху.
далі пішли за нами в чікен, а там я зустріла ще знайомих, це було піздец, а вони почали вимагати їсти, прижали нас за століком, а ті 6 чекали за іншим століком.
було там смішно.я майже плакала від сміху.
ми пішли вниз, але ці 2 кампанії за нами, вирішили поїхати ліфтом в надії що вони не поїдуть з нами.а не, вони напхались ше й всі, і ліфт оказався перегружений і не поїхав вниз, бистро вилізли з ліфта, побігли на 1 поверх.
1 годину ці 6 лазили за нами, щоб забрати ігрушку.пацанам не було шо робити.

вже в парку ми знову їх зустріли і дали погратись, але вона осталась в нас.
атлічьно погуляли, сьгодні дуже гарний захід сонця.
всім удачі:*

завтра останній дзвоник, але не останній у моєму житті.
а мені все ще не віриться, що нарешті літо, нарешті не потрібно думати про це кляте навчання.
як сказла моя мама"будеш вчитися як проклята в 9 класі "
але це все ще буде, а поки гуляю, як можу.

сьогодні був останній день в школі, у моєму 8 класі
мені прийдеться ще дуже багато пройти у своєму житті.

і нарешті саме головне, тільки моя кера може спортити цей останній дзвоник,
сука, настрій весь спортила, завтра маю про якусь фігню готувати і виступати перед класом, а то буду цілий місяць, день в день, сидіти в цій школі.

скоро десь маю вибратись у Львів, до тата в гості.

завтра я вже насвяткуюсь, надіюсь мені ніхто не спортить мій чудовий настрій.
всім вдалого останнього дзвоника)

У Овнов любовь :)

дада, правда^^

іде дощ, а ти говориш як хочеш бути зі мною.

"можливо, якшо ти захочеш бути зі мною..я обіцяю, ми будемо разом)

обіцяю шо коли ми будемо разом, не відпущу тебе
мрію…про те шо і ти) "

це так приємно, дякую, за те що ти є, ти мені такій рідний, чесно.

все як завжди, сон мій за сьогодні всього навсього 3 години, але мені цього досить.

давно я так не сміялась, без чогось, просто дикій сміх, добре хлопчики що я вас зустріла)
і добре, що хтось взяв трубку.
в мене болить горло.
штани і кофта, все ліпке, це була ДОБРА ВОДА!

мама прийшла із зборів, мені страшно навіть питати що там було.

вечір вдався на славу, треба буде ще раз якось повторити.

Овны почему то влюбляются в тех, с кем не могут быть..

ну звичайно, це все рахунок!!!

привіт, sashafly ))