все починалося, з дзвінка Каріни і дикого сміху в трубку, просто хтось згадав що робив вчьора і стало дуже стидно.
я встала, дома нікого не було, приїхали тато з мамою привезли мені їсти, почався великий дощ, але я всерівно вирішила піти погуляти, чого сидіти дома.
проїхала я до Каріни, ми рішали її ДПА і поїхали в центр.
як завжди рішили піти в чікен, як без цього, зайшли, сіли там, але зразу вирішили піти звідти, бо не мали бажання там оставатись.
ішли ми по великому дощу, промокли, як могли.
близько 2-3 годин сиділи в роялі, там чудово атмосфера, я почувала себе, як дома.їсти є, інтернет є, телік є, це все що потрібно.
туда зайшли десь 6 хлопців, пацани купили там собі ігрушку.
виходячи вони дали її нам, ну ми ж не дурні, забрали собі і тоже пішли на вихід, як один забігає і просить щоб ми повернули вкрадене, ми їх проігнорили, розвернулись і пішли туда куда нам було потрібно.
спочатку ми не палились перед ними, але всерівно нас замітили.
я і каріна бистро звернули в іншу сторони, ми думали шо вони вже пішли.але не тут це було.
ідем собі спокійно, і за повороту вистрибують, і знову просять щоб ми віддали їм ігрушку, але ми не здавались.
всю дорогу до цума, в цумі, в жіночій туалєт навіть зайшли, але там хтось був, і вони чекали нас на другому поверху.
далі пішли за нами в чікен, а там я зустріла ще знайомих, це було піздец, а вони почали вимагати їсти, прижали нас за століком, а ті 6 чекали за іншим століком.
було там смішно.я майже плакала від сміху.
ми пішли вниз, але ці 2 кампанії за нами, вирішили поїхати ліфтом в надії що вони не поїдуть з нами.а не, вони напхались ше й всі, і ліфт оказався перегружений і не поїхав вниз, бистро вилізли з ліфта, побігли на 1 поверх.
1 годину ці 6 лазили за нами, щоб забрати ігрушку.пацанам не було шо робити.
вже в парку ми знову їх зустріли і дали погратись, але вона осталась в нас.
атлічьно погуляли, сьгодні дуже гарний захід сонця.
всім удачі:*