Drew Soul

Нікоооли не перестану принижувати усіх бидло-пацанчіків, які думаю шо вони круті і можуть чогось добитись.

Для мене це бездолені душі, які нічого не можуть і ніколи не зможуть.

Для таких як вони повині виділити окремі місця, які будуть ізольовані від нормальних та адекватних людей.

Єдине що у них хорошого - це стадний інстинкт, за своїх вони будуть рвати і ламати все, приблизно як євреї ;)

Були часи коли вечірні розмови по телефону були як повітря, чути її, знати як вона, я завжди радий після цього.

Зараз вони потрібні ще більше, не знаю чому, але це так.

Нажаль, зараз їх занадто мало, таке відчуття що я голодний весь час, голод росте, а коли людина довгий час голодна, то… самі розумієте.

Жааах.

У одній книзі прочитав такі слова. "Кожна людина має свою Долю, свій Шлях, і якшо ти чогось дуже сильно хочеш то весь всесвіт допомагає тобі в цьому"

Так вот, якшо у вас щось не виходить чи якісь проблеми, то подумайте чи це "діло" дійсно ваше і якшо впевнені що ваше то робіть усе можливе що б добитись свого.Легко не буде ніколи, попереджую.Дійшовши до моменту коли почнуть опускатись руки, знайте, це і є початок чогось кращого, так завжи, а якшо такого не сталось, то це ще не кінець.

Зараз у дощові дні, особливо коли промокну, згадую той день коли мокрющій прийшов додому, було холодно, але і в той час настільки тепло.

Дивлячись на те як люди начитавшись, ванільних цитат рахують себе розумними і начитаними, хоч за життя прочитали не більше ніж шкільна програма у школі, люди, схаменіться!

Я звичайно згоден шо всі ми такі були мабуть, але переростайте це, ай хоча коли людині життя не покаже на скількі вони нікчемні по справжньому, то нічого вони не зрозуміють, але якшо готові мінятись, то більше читайте шось крім шкільної літератури, спілкуйтесь з розумними людьмі, шукайте почуттів і втіхи внутрішньої, не робіть нічого на показуху, робіть для себе, живіть для себе (але звичайно у розумних рамках), не зважайте на плітки і слова за вашими спинами, будьте вільними від комерції і сталінскіх канонів наших бабусь і дідусів, хоч не завжди буде так, наші думки коли небуть так само будуть застарілими, тому будьте готові до змін.

Я зрозумів як довгий сон важливий для мене, я не можу повноціно думати і працювати коли не виспаний, мені просто важко дивитись прямо, що б не заснути, це жахливо.

У кожного своя норма сну, люди висипаються у середньому за 8-9 годин.Я замітив за собою, що мені цього не достатньо, я сплю по 10-12 годин, я всерівно не висипаюсь, мене це бісить, я уже досить давно не висипавсь, навіть літом, я не відчував тої відсутності втоми і сну.

Мене це лякає, я б хотів зрозуміти у чому проблема, можливо це чисто якась фізична вада, а можливо не тільки…

Зараз у прохолодну погоду я одягаюсь тепло, як і всі люди, але був час коли я одягавсь і клав у рюкзак ще одну кофту, для того, що б їй не було холодно.

Зараз, ці спогади гріють мене кожного дня, дивно звичайно, але це так.

Смотря на этот мир, на людей, на их привычки и отработанные до автоматизма действия, мне становится тошно, ведь они действительно верят в то, что их жизнь удалась, что они лучшие.Но что больше меня впечатляет, так это то, что они считают нужным еще и поучить тебя жизни, указать на твои недостатки, сообщить о том, что ты в этой жизни полный ноль Общество думает, что тебе так будет лучше.. Но почему? Может быть, да нет я уверен, я не хочу быть подобным им, я хочу быть собой Но они это не понимают, они не принимают такой ответ, люди считают, что ты или с ними, или ты изгой, у тебя есть выбор, либо ты останешься собой и будешь выслушивать все насмешки и непонимания, либо будешь таким же как и они, будешь гнобить тех, кто не побоялся сказать "Нет". Но этот выбор очень сложный и нормальный человек просто не знает что ему делать, иногда не хочется ничего решать, хочется просто выйти в поле и кричать, кричать громко и долго с надеждой на то, что вместе с этим криком все проблемы просто уйдут сами собой.

Делай добро и беги!

Вітдачу отримаєш коли треба буде, коли вона буде найнеобхідніша.

Задача - сделать человека счастливым - не входила в план сотворения мира.

Недавно прочитав такі слова, це навело мене на роздуми, чи щасливий я?

Чи маю речі які реально роблять моє життя безтурботним?

Так, безперечно!

Звичайно усе не так гладко як хотілося б, але є кууупа моментів які роблять мене щасливим, просто вони мимольотні дуже, після них йде щось незрозуміли, як ступор, немає типу нічого, не поганого ні хорошого, все що піднімає ністрій у такі моменти це спогади, дрібниці які навіюють спогади.

Як на мене людина сам роюбить себе щасливою, або нещасною, зажить від сприйняття ситуацій і подій.

от такий невелички роздум про щастя, це звичайно не кінець, буде далі…

Знаєте, якось так дивно мені, мені 15, я б зараз мав би ще бігати з пєстіками, пасочками і на веліках ганяти)

Але я рано почав дорослішати, хоча куда там дорослішати, просто, не знаю, ще звичайно малий і дурний, але все ж потроху стаю адекватною та сформованою особистістю, стараюсь читати багато, набирась усього хорошого шо мені дає моє оточення, знаєте не хочеться строїти себе більше ніж є, хоча це так виглядає, але знаєте що це не так)

Хоча думаєте що хочете, я не заставляю вас мене поважати, але попрошу розуміння.

Для мене не звично писати блог чи щось у цьому роді, але я б хотів спробувати, я створив його з єдиною метою - вилите те що усередині, думки, події, час від часу буду загружати сюди фото, не завжди свої, думаю буде цікаво)

Чогось захотілось творити, хоча це банально більш, але книши писати я точно не можу) Не доріс ще)