Drew Soul

Уже поздно возвращаться назад, чтобы все правильно начать, но еще не поздно устремиться вперед, чтобы все правильно закончить.

Люблю написать статью размером в две тысячи символов а потом стереть ее с мыслями "а кому оно вообще надо?"

Когда ты далеко, я не могу думать ни о чем и ни о ком кроме тебя. когда ты рядом, я не могу думать совсем.

Крошки на столе - это не только напоминание об утреннем перенье, они лежат там потому, что мы предпочли не убирать их.

Буває таке, що відчуваю себе маленькою цнотливою дівчинко, яка усього боїться і не може зробити перші кроки у будь чому.

Всегда тот кто далек, почему-то дорог…

Я сам по собі дива людина.

Мене не навчили програвати та змиритись з поразкою, я не вмію приймати поразки, я просто як дурний баран, завжди веду усе до ще гіршого.

Я не впретий, я просто баран.

Але часто помічаю що ця риса мені допомагає, бо в ту мить коли б усі зневірились і перестали б боротись, я ще надіюсь і знаєте, я буваю правий.

У такі моменти я стаю щасливіший, бо знаю що усе погане пришло до чогось кращого.

Але треба бути обережним, бо з такою упрямістю я можу усе зіпсувати, бо це я…

Вчуся не звертати уваги на твою незрозумілу поведіку.

Багато раз помічав, що зуб мудрості - це єдиний признак інтелекту у деяких людей.

Не знаю як ви, але я люблю вислуховуваи людей і допомагати їй порадами.

Взагалі я більше люблю вчитись на чужиш помилках ніж на своїх…

Толпе всегда будет настрать на тебя. Если только человек с тобой наедине - тогда, возможно, он искренен и откровенен.

З багатьма подіями і людьми мене пов'язує музика.

Коли я чую певні пісні вони навіюють багато сопгадів, вони можуть нагадувати про людину, з якою було добре, а можуть нагадувати про щось болюче яке б не хотілося бю більше згадувати.

Інколи достатньо однієї пісні щоб стало добре або погано.

Завжди коли втратачаєш когось або щось, то слухаєш пісні які нагадують про це.

Але це білше схоже на форму повільного самовбивства…

Чого коли люди дають мені вкотре шанс, я зажди все псую.

ідіот….

Блін…

Це так погано коли твоя лінія життя перестає пересікатись із певними людьми.

Цікаво коли я уже навчусь жити з тим, що дехто покидає моє життя?

Протягом всьгого життя боюся втратити людей яких люблю.

Але виходить не так як хотілося б, багато кого втрачаю по своїй дурості.

А саме шо цікаво чи є хоть хтось, хто так само боїться втратити мене?