Drew Soul

Буває почуважш себе досить некомфортно, спогади так гризуть з середини.

Залісти б у коробку з радугою і поні, там і сидіти б.

Хоча стривайте, я там частенько знахожусь.

Не дай себе умереть, не испытав этого чуда — спать с тем, кого любишь.

Фууу, люди не оцінюйте людину тільки по її минулому і по помилках які вона раніше зробила.

Ви не знаєте свого майбутнього.

Якшо чесно то таких людей чекає не краще майбутнє, це моя думка…

Чесно кажучі всі ми такі дивні, у нас свої принципи, які дуже частно не зрозумілі комусь іншому.

Ось наприклад…

Люди бояться зробити перший крок, наприклад у стосунках.

Люди бояться бути "посланими".

Не роблять перший крок, бо бояться, що не взаємно.

Робіть, якшо не вийде нічого - значить не ваше.

Все що не робиться - робиться до кращого)

Кажуть що у людей з холодними руками, гарячі серця.

Це правда.

Вони гарячі, навіть дуже, просто не сталі почуття, часто такі люди не постійні бувають.

Тобто спалахи.

Але те шо гарячі то це однозначно)

Таке прекрасне відчуття коли прочитак шикарнійшу книжку і тобі є з ким її обговорити, от після цього так тепло і добре стає.

У тебе будло стільки цікавих думок про героїв, події і ти їх висловив, виговоривсь.

Розумієш шо не один ;)

Трудно говорить с человеком, которого давно не видел, но и молчать с ним нелегко. Особенно трудно, когда у тебя есть много чего ему сказать и ты не имеешь ни малейшего представления, как это сделать.

Людина яка читає книги, немає значення які, вона може прожити безліч життів героїв, пережити усе це разом з книгою.

Люди які ж не читають книги, живуть тільки одне життя.

Так дивно, деякі люди так намагаються побудувати дружні стосунки зі мною.

Це мені нагадує мої спроби навчитись грати на скрипці.

Здаєтсья і намагаєшся і вчишся, але всерівно виходить жах від якого вуши в трубку звертаються.

Оце у мене від вас таке, будьте простішими трошкі, не напрягайтесь, але показуйте шо ви дурні сильно.

Так люблю людський мозок)

Буквально за декілька хвилин мовчання у розмові, я можу побудувати безліч паралельних вимірів і розвитків цього діалогу.

Досить дивно коли реальність співпадає з твоїм очікуванням, це так водночас моторошно, але присутнє і відчуття якогось контролю)

Знаєте, є такі моменти, що завжди наступаєш на одні і ті самі граблі.

Воно приносить звичайно великій біль і розачування, але ми продовжуємо на них наступати.

А якшо продовжуємо, зачить вони того варті)

Значить шикарні граблі, я вам скажу)

Люблю такі граблі.

Ти не виправдала моїх снів.

Буває таке, що віриш у правильність свої вчинкив, дій, слів, але приходить час коли бачиш отриманий результат…

Усе так добре у твоїй голові, діалогі, усі сцени які ти хотів би бачити після закінчення.

Але частенько дивимось правді у вічі і розуміємо що наробили, всі наші принципи, віра - це всього лиш мило яке було на твоїх очах, спектакль у твоїй голові.

Дивно так…

Не правильно я б навіть сказав, це у павній мірі шокує.

Ти свято вірив у правильність дій, вони мали привести дохепі-енду.

Але ж ні…

Я розумію на скільки я ще наівний у деяких ситуаціях.

Занадто вітданий…занадто…

Сьогодні мені треба тримати свої емоції при собі, що б не натворити дурні в стані афекту.

21 число…

Оскар Уайльд сказав такі слова:

"— Сколько времени ты мог бы любить женщину, которая тебя не любит?
— Которая не любит? Всю жизнь."

Як на мене це такий собі закон "подлості", так часто буває і це не дуже то й радує ;)

Але все ж любов як не яка прекрасне почуття, такшо це все таке, те чого дуже сильно бажаєш і за що боришся завжди буде)

любіть