Буває таке, що віриш у правильність свої вчинкив, дій, слів, але приходить час коли бачиш отриманий результат…
Усе так добре у твоїй голові, діалогі, усі сцени які ти хотів би бачити після закінчення.
Але частенько дивимось правді у вічі і розуміємо що наробили, всі наші принципи, віра - це всього лиш мило яке було на твоїх очах, спектакль у твоїй голові.
Дивно так…
Не правильно я б навіть сказав, це у павній мірі шокує.
Ти свято вірив у правильність дій, вони мали привести дохепі-енду.
Але ж ні…
Я розумію на скільки я ще наівний у деяких ситуаціях.
Занадто вітданий…занадто…