Это просто Вьюи блог

Не сравнивайте себя с другими
Если вы сравниваете себя с другими, вы позволяете внешнему миру контролировать свое самоощущение. Перепады настроения вам обеспечены.
Гораздо более продуктивно сравнивать себя с собой же. Чтобы увидеть, насколько вы продвинулись вперед, каких целей вы достигли и как вы выросли над собой. Возможно, это звучит не так уж и замечательно, но в конце концов это принесет внутренний покой, укрепит силу воли и наполнит вас положительными эмоциями.

хочу вже суботу. хоч і їду в "концтабір". знову поїхати звідси. ще трішки треба потерпіти.

черговий примітивний день. ноги просто відвалюються, дякую Ліна за цю надзвичайно довгу подорож містом. відвикла я. вже так скучила за цим. це так круто йти не думаючи ні про що. дві речі одночасно: качання ніг і шопінг, ах.

надіюсь завтра буде вдаліший день з покупкою речей.

я задихаюсь.

ніколи не рвіть душу спогадами; ніколи не рвіть душу минулим. спалюйте його. паліть і пускайте попіл за вітром.

Польща.Ммм, це було нереально круто.Всі мої очікування були виправдані.Навіть більше.Склалось зовсім не так, як я думала.Така ностальгія зараз.Яка ж я щаслива. Накраща кімната, накращі дівчата.Реально люди, які були нормальні.Які не лицемірили і з якими було добре та весело. Дивно це все, дуже дивно.

І все ж ти мені рідна.Навіть розмова по телефону викликає сміх.ех

нарешті.залишилось 3 години.це було так довгоочікувано. як я вже хочу.хочу наослоди.

да^^

Дуже прикро коли ти дружиш з людиною, а вона рідко може знайти для тебе час, бо в неї зажди то знайомі, то хлопець, то проблеми, то рідні.А ще прикріше коли ви спілкуєтесь, а комусь це спілкування не подобається, тобто хтось вважає, що треба більше підтримувати, що забагато знущань або ж суцільне "тролення".Або ж ти зажвди залищаєся винним, у будь-чому, навтіь коли рідна мама бачить тебе винним.Це прості дрібниці, а вони задівають.Прикро.Дуже навіть.Навіть спільні знайомі або точніше кажучи близькі друзі не задоволені дружбою.Бо це має бути так, як вони бачать.І так, як вони важають за потрібне.Саме головне, що людина з якою ти дружиш вже не так до тебе ставиться, довіряє не так і говорить тоді коли ти в неї випитуєш…

Знову тиждень поза межами примітивного оточення.

Одні з найкращих днів за літо, нереальна щирість. І просто ми залишалися такими, якими ми є.

Без будь-яких натягнутих емоцій, а виключно щирість.

Ці дні я запам’ятаю назавжди.

Як я вам вдячна.

Не розумію, як так довго і без зупину можна було сміятись? Це було нереально круто.

Дякую Вам…

Тиждень без знайомих, в іншому місті - насолода. Як добре. Просто йдеш вулицею не думаю ні про зовнішній вигляд, ні про що, просто задумаєшся про своє. Одна людина, яка поряд - сестра. Вона підтримає, допоможе, зрозуміє. Їй ти сповна взмозі довіряти. Як це було чудово: шопінг, прогулянки, суші, макдональдс. Бляха, це жестяк.
Приїхавши сюди, я почала сумувати за Вінницею. За леженням цілими днями, мультиками, биттям байдиків. Хоч ти і починаєш сумувати за рідними, друзями, знайомими, але все одно там добре. Там комфортно, ти не почуваєшся чужим. Ти приїжджаєш у місто вдруге, а тобі там комфортно наче ти прожив там не рік та і не два. Навіть місто пам’ятаєш, що де і що до чого.
Насолода.
А тут всі знайомі пики, плітки. Все надокучливе і набридаючи, хоча рідне.
Знаю, що опинившись в іншому місті було б набагато важче, але так хочеться при найменшій нагоді «свалити» звідси..

В один момент змінюється ставлення до людини, яка раніше була близькою, ріднесенькою, улюбленою. Просто ти стаєш далеким, віддаляєшся, починаєш, не те що ненавидіти, а просто не так сприймати. Ви чужі. Одна ситуація віддаляє, дає зрозуміти, що ця людина має залишитись в минулому, вірніше мала залишитись в минулому. Вона вже не твоя, а абсолютно чужа. У вас зі спільних речей лише спогади, не більше. Щасливі спогади, а зараз просто прірва. Це, напевно, краще ані ж би зараз були близьким, адже ні до чого хорошого це не спонукало. Одна ніч. Не ті 8.5 місяців, не ті 9 місяців «не спілкування», а просто одна ніч.

Не шкодую, що я пішла, що я була присутня там. Зараз абсолютне уникання спілкування, уникання зустрічі. Будь що. Просто відраза та апатія. Яку я б мала помітити ще 9 місяців тому.

Думаю фраза «Все, що не робиться, то до кращого» непогано підходить до цієї ситуації……………

В житті трапляються події, які перевертають твоє життя, перетворюють його, видозмінюють, якщо хочете.Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче і кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки не мають зовсім ніякого значення, бо крім отої всієї матеріальної блажі є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно, є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати.

За одну ніч кардинально змінити не думку, та і навіть не ставлення, а просто бачення до тих людей, яких ти вважав «нормальними».

Одна ситуація, яка пояснила і розставила все по своїх місцях…

Не можливість сприймання.

Бажання більше не бачити їх, якомога менше зустрічатись. «Пересікатись», не те що по вулиці, а навіть погляд їхній огидний, відтепер..

В нас різні моральні цінності, різне бачення..у мене залишились пріоритети 20 ст..

Не блядунство, не бухання, не паління, не куріння трави..а навпаки: здоровий спосіб життя, стосунки з людиною з якою справді хочеться бути, а не на «один раз»..

Ця ніч допомогла все зрозуміти і усвідомити, хоч вона була і не така, як хотілось, але я вдячна.

Якби була можливість «свалити» звідси..навіть найменша можливість.

Сидиш і просто задумуєшся про те, що буде.Як жити?Як існувати?Що робити?

Будучи на весілля, дивишся і думаєш над тим, що і ти колись будеш на місці нареченої, в сукні, стоячи поруч з коханою людиною і роблячи новий, великий крок вперед.

Йдучи вулицю думаєш над тим, що будеш, як та чи інша людина, працювати.Мусиш отримати освіту, закінчити університет.Вивчитись.

Немає бажання залишатись тут, кудись найдалі, при найменшій можливості.

Ностальгія за минулим, за почуттями, за стосунками. Так давно не відчував дотику, улюбленого присмаку, запаху.

Йдучи: думаєш, насолоджуєшся, мрієш.

Якби це «ванільно» не виглядало, не звучало, але так є.

Хочеться знову відчувати особливе щось, надзвичайне піднесення.

Всьому свій час, але так набридло чекати, з нетерпінням чекати чогось, дива.