Тиждень без знайомих, в іншому місті - насолода. Як добре. Просто йдеш вулицею не думаю ні про зовнішній вигляд, ні про що, просто задумаєшся про своє. Одна людина, яка поряд - сестра. Вона підтримає, допоможе, зрозуміє. Їй ти сповна взмозі довіряти. Як це було чудово: шопінг, прогулянки, суші, макдональдс. Бляха, це жестяк.
Приїхавши сюди, я почала сумувати за Вінницею. За леженням цілими днями, мультиками, биттям байдиків. Хоч ти і починаєш сумувати за рідними, друзями, знайомими, але все одно там добре. Там комфортно, ти не почуваєшся чужим. Ти приїжджаєш у місто вдруге, а тобі там комфортно наче ти прожив там не рік та і не два. Навіть місто пам’ятаєш, що де і що до чого.
Насолода.
А тут всі знайомі пики, плітки. Все надокучливе і набридаючи, хоча рідне.
Знаю, що опинившись в іншому місті було б набагато важче, але так хочеться при найменшій нагоді «свалити» звідси..