Дуже прикро коли ти дружиш з людиною, а вона рідко може знайти для тебе час, бо в неї зажди то знайомі, то хлопець, то проблеми, то рідні.А ще прикріше коли ви спілкуєтесь, а комусь це спілкування не подобається, тобто хтось вважає, що треба більше підтримувати, що забагато знущань або ж суцільне "тролення".Або ж ти зажвди залищаєся винним, у будь-чому, навтіь коли рідна мама бачить тебе винним.Це прості дрібниці, а вони задівають.Прикро.Дуже навіть.Навіть спільні знайомі або точніше кажучи близькі друзі не задоволені дружбою.Бо це має бути так, як вони бачать.І так, як вони важають за потрібне.Саме головне, що людина з якою ти дружиш вже не так до тебе ставиться, довіряє не так і говорить тоді коли ти в неї випитуєш…