Это просто Вьюи блог

Довіртеся собі. Інтуїція завжди захищає наші інтереси. Це голос який підкаже хто друг, а хто ворог. Кого не підпускати до себе, а кого обійняти з усією душею. Але занадто часто нас відволікає страх, сумніви, наші вперті мрії і ми її не слухаємо.

Я люблю дивитися серіал на самоті й читати на самоті. Я люблю їздити на автобусі на самоті і повертатися додому на самоті. Це дає мені час подумати і розставити свої думки по місцях. Я люблю їсти на самоті і слухати музику в самоті. Але, коли я бачу матір з дитиною, дівчину з її хлопцем, або усміхненого друга з його кращим другом, я усвідомлюю, що, якщо я і люблю бути на самоті, це не означає, що воно мені до душі. Небо гарне, але люди - сумні. Мені всього лише потрібен хтось, хто не піде. Але рано чи пізно йдуть всі.

І пам'ятай: тобі властива нерішучість, це заважає тобі стати окрасою мого життя.

когда я потеряла близкого человека,
знаете, я так же ела, так же смеялась с друзьями,
так же разговаривала.
снаружи ничего не изменилось.
но никто не знал, как я сломалась внутри,
как я вдребезги разлетаюсь.
как на кусочки измельчила всё, и никто этого не заметил.
потому что снаружи я была такой же.

І так безсонниця мучить
Лише на мить я бачу тебе в снах
Цілую ніжно знаю ти це відчуєш
А я без тебе наче ранений птах

Серце охоплене протиріччями харчується коливаннями і розгубленістю. Воно буде ставити під сумнів ваш шлях, вашу тактику, ваші мотиви. Коли ви дивитеся вперед і не бачите нічого крім темряви, тільки розсудливість і цілеспрямованість можуть витягнути вас з безодні.

Не дивись на те, що буде опісля. Весна прийшла. Вона йде нам на зустріч. Якщо іскра горить в тобі, не дай їй згаснути. Не загуби те, що маєш. З приходом весни все ніби оживає після тривалого сну. Люди одягають новий одяг і цьому вже раді. Природа прокидається, спілкується між собою. Траві струмок воркоче, до хмар летять тумани, лист квітці шелестить. Природа ніби жива, ніби також має почуття, як і людина. Знаходячи кохання людина, як і природа, оживає, її наповнють нові почуття, які приносять її душі неземне щастя та радість. Якщо ж ти маєш цей вогонь, або хоча б іскру в душі то саме нею і варто жити.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море

Так, потрібно жити. Саме жити, а не існувати. Це доволі легко сказати, але важко слідувати цьому. Людина в полоні власних страхів, сумнівів, думок які лише підсилюють страх, який і так знаходиться в ній і не збирається покидати її, не живе, а існує. Життя ж йде. Воно, на відміну від смерті, не ціла вічність, а лишень єдина мить. Чому ж людині не робити те чого вона дійсно хоче, забувши про свій страх і сумніви. Треба спробувати все. Скільки прикладів повсюди наведено, про те як людина, через свій страх, втратила те, що могло б зробити її щасливою. Це ж зовсім по-дурному. Люди які долають страх і сумніви отримуть від життя більше, те до чого прагнуть. Так чому ж іншим не взяти приклад з них і зробити так само. Зрозуміло, що за мить страх не зникне, але наважившись, забувши про нього лише на декілька хвилин, ми можемо змінити наше життя. І хто знає можливо саме через це ми знайдемо саме те щастя, ту радість всього нашого життя.

Я не знаю, как называется этот вид отношений между нами

нещастя створює несподівані альянси, але подібні союзи рідко опиняються міцними. союзи засновані на страху і недовірі в кращому випадку неміцні. вони легко рушаться в нещадному світлі правди, але в безодні відчаю найчастіше саме ці союзи надають нам сили щоб робити необхідне.

серце охоплене протиріччями харчується коливаннями і розгубленістю. воно буде ставити під сумнів ваш шлях вашу тактику, ваши мотиви. коли ви дивитеся вперед і не бачите нічого крім темряви тільки розсудливість і цілеспрямованість можуть витягнути вас з безодні

кажуть, збувається те, в що віриш.
я вірю в нас.
а, отже, ми збудемось.

Отношения. Они не начинаются с постели. Не начинаются с предложения давай встречаться. Или с первого поцелуя. Они начинаются, когда ваши руки сами по себе переплетаются, и потом их очень сложно разъединить. Именно с этой секунды, вы – пара

сегодня я тебя обнимала,
знаешь как я долго этого ждала?
спасибо тебе мой любимый
за то что ты неповторимый.

I cannot breathe

I feel you here

I need you with me

некоторые слова бессмертны. им надолго погребённым или даже сожженным суждено возродиться как фениксу восставшему из пепла. и если слова возрождаються порой они поражают как молния