На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море

Так, потрібно жити. Саме жити, а не існувати. Це доволі легко сказати, але важко слідувати цьому. Людина в полоні власних страхів, сумнівів, думок які лише підсилюють страх, який і так знаходиться в ній і не збирається покидати її, не живе, а існує. Життя ж йде. Воно, на відміну від смерті, не ціла вічність, а лишень єдина мить. Чому ж людині не робити те чого вона дійсно хоче, забувши про свій страх і сумніви. Треба спробувати все. Скільки прикладів повсюди наведено, про те як людина, через свій страх, втратила те, що могло б зробити її щасливою. Це ж зовсім по-дурному. Люди які долають страх і сумніви отримуть від життя більше, те до чого прагнуть. Так чому ж іншим не взяти приклад з них і зробити так само. Зрозуміло, що за мить страх не зникне, але наважившись, забувши про нього лише на декілька хвилин, ми можемо змінити наше життя. І хто знає можливо саме через це ми знайдемо саме те щастя, ту радість всього нашого життя.