cosmos

Мы запутались в чувствах, как в какой-то в игре - Стреляли в друг друга, но я всегда мимо. Я ненавижу твои привычки в себе И твоё имя.

Вот я выжата. Декаданс.

Что ж ты, демон мой, так красив.

Мне хотелось бы дать нам шанс,

Но ты так и не попросил.

Я схожу с ума оставаясь с ней наедине, припадаю к ней губами и ныряю носом в вкусную голову, её запах навсегда засел в моём подсознании, я узнаю и найду её везде, она вечна, с ней я встаю и засыпаю, с ней не знаю ни горя, ни грусть, она великолепна, внутри живота горит когда думаю о ней, она несомненно самая лучшая, в дни нашей разлуки, я скучаю и с нетерпением готовлюсь к встрече, обычно покупаю фрукты, торт, мороженное, чтобы вместе посмотреть фильм, я стараюсь везде её брать с собой, даже к друзьям на мальчишник, знаете, я доверяю её друзьям и с удовольствием делю с ними свою возлюбленную, конечно иногда она выносит мозг, но я от этого только расслабляюсь…

Люди так боятся сделать шаг навстречу новой жизни, что готовы закрыть глаза на все, что их не устраивает. А это еще страшнее: проснуться однажды и осознать, что рядом все не то… Бернард Шоу

Ти знаеш, що метеликів вживаєш ? І тану-тану, наче лід.. Слова летять мені у вуха, І западають десь в живіт. Летять, турбують моє серце, Я посміхаюсь їм.. Напевно, чуєш як те б'ється, Даючи ритм думкам моїм. Я уявляю, що ми разом, Торкаюся твоїх долонь, Я пальцями твоє волосся глажу, Твої слова -то мій полон.

Я хотела, чтобы он испытал то же, что испытывала я рядом с ним, - это изумительное сочетание спокойствия, развратности и чуда. Хотела, чтобы он знал: всего лишь раз попробовав его, я безнадежно пристрастилась.

я стискаю руки // горять штучні світила кажуть агнели у нас є кажуть душа живе в людині завуальована любов// теорема і не більше наші серця як магніти крики вже делалі тихіше насолоди час прийшов// березень по вікнах пятниця і я один між галактик без повітря крихти// тріщини// уламки по гарантії не приймуть душі// загубились //падші двох що тілом липнуть   #Андрій_Бураков

Я сейчас ничего не хочу

И даже видеть тебя.

Мне бы сейчас тишину.

Не вокруг, а внутри себя.

Abd Mez.

На темний відчай не зважаю,

Тебе чекаю, так чекаю.

Щоб знову глянути у очі,

В твоїх очах весняні ночі.

В твоїх очах квітнуть сади,

Там ріки чистої води.

В твоїх очах казкове місто,

Ягід калинових намисто.

У них безмежна глибина,

Краплина терпкого вина.

В очах твоїх ранкові роси,

І віт вербових довгі коси.

В очах твоїх птахів політ,

В твоїх зіницях цілий світ.

Душі твоєї два віконця,

Мене зігріють жаром сонця.

Ельвіра Довгопола

Стало дуже. Тебе. Мало

Запишу твій голос на платівку
І вмикатиму завжди, коли тебе нема.
Твої знімки роздрукую з фотоплівки,
Розглядатиму щораз, коли сама.

Одягну вподобані тобою шорти,
Заварю вподобаний тобою чай,
Навіть кисню в мене мало у аорті!
Коли ти не поруч, скільки не вдихай.

Я шукатиму тебе усюди -
В спогадах серпневих вечорів,
Серед площі, сповненої люду,
У під'їздах й серед тонни слів.

Заповнятиму тобою весь свій простір,
Присвячу для тебе весь свій час,
Я в думках створю наш спільний острів,
Побудую дім тільки для нас!

Вибач, мабуть, я з'їжджаю з глузду,
Щось зі мною, мабуть, не нормально…
З нетерпінням жду твого приїзду,
Бо мені в цих клятих стінах
Стало дуже.
Тебе.
Мало.

римованими римами. незримими.
нестримними. не стри мене.
не спи в мені. закрий в собі.
закрий себе. за крилами.
за спинами. заспи мене.
засни в мені. сухими дирами.
поринь в мене. вдихни мене.
в легені теплими. холодними.
холодні ми. потопленні.
потоптанні. потопами.
запаленні соломою. солоною.
не наступай. тремти. вдихай.
не відкривай. не відпускай.
тримай. тримай. тримай.

Навчи мене літати.

Над морем.

Океаном.

Я хочу птахом стати.

Вільним.

Бездоганним.

Я хочу жити з вітром.

І дощем вмиватись.

Для тебе бути Світлом.

У росі купатись.

Навчи мене літати.

Полечу я світом,

Я буду вільна жити,

І літати з вітром.

Господи….Ты береги его, пока
я с ним не рядом.
Ты последи
за ним, пока он далеко.
И Ты
храни его- мне больше
ничего не надо!
Лишь бы был
жив и знать, что с ним все
хорошо.
И если холодно ему-
пусть станет потеплее, и если
тяжело, ты его ношу
облегчи.
А я молить тебя все
время буду, чтоб он не
сбился с верного пути…

А глаза твои цвета бездонности
Цвета паники, бешенства, скорости.

Меня тянет на дно твоей пропасти,
Передам привет своей гордости.