пародия на тающий апрель

• " Чорні штани давно набули особливого сірого кольору, який утворюється - Кароліна знала це - від багаторічного носіння, і не так від того, що інших немає, скільки від особливої любові саме до цих, найзручніших".
• " Кароліна хапається за несподівано-дивну думку, яка невідомо звідки виринає у голові: "Я листочок на дереві".
• " - Надовго до Києва?
  - Як вийде, - ухилилась від відповіді Кароіліна, а подумки, для себе, додала: "Назавжди".
• " Вона вже знала, що ніколи не забуде цієї вечері в купе, і цього відкриття, у якому не зізналася б нікому".
• " Дивно було лежати із заплющеними очима на відстані руки від чоловіка, з яким познайомилась годину тому. Як то чужі люди, що випадково опиняються поруч, ось так засинають удвох в купе, за зачиненими дверима".
• " Які щасливі люди тут живуть, он за тими вікнами триповерхового будинку небаченої краси. І за всіма сусідніми - теж. В усіх цих будинках.Тим пестунчикам долі достатньо підійти до вікна, щоб побачити те, від чого їй зараз перехопило дух - срібну поверхню Дніпра, зелений видовжений острів посеред затоки, білі кульки ліхтарів у чавунних кошичках на високих підставках. Цей краєвид - продовження домівки кожного з обраних, він належить їм, як гігантський передпокій до оселі щасливчика, і в цьому передпокої переважають три фарби - срібло, золото, лазур".
• " Мій брат, - повторила Кароліна подумки, - ним неможливо не захоплюватись".
• " Зовсім не романтична була хвилина. Але саме з неї почався новий відлік у житті Кароліни".
• " - Це горілка?
  - Ображаєте! Хіба я можу запропонувати дамі горілку?.. Це чистий спирт! "
• " А з втікачами немов стався напад егоїстичного підліткового піднесення, коли відганяєш від себе думки про те, що вдома хвилюються і не знають, де ти, а вже пізно, і ти не даєшся чути, а тебе несе й несе, і всі неприємні розмови та з'ясування відкладаєш на потім. Якось воно буде!"
• " Усе, що було дотепер, залишається у минулому. Що їх чекає завтра, невідомо. А сьогоднішній безкінечний день усе триває і триває".
• " Одного разу, щоправда, Олег назвав Кароліну Зоєю - і сам налякався. Вона завмерла, він рвучко підійшов, обійняв, притиснув до себе. Стільки років це ім'я було в нього на язиці, вона зрозуміл, чому воно вирвалось, хоча настрій на деякий час було зіпсовано".
• " Пиво було холодним і залишало після кожного ковтка слід на бокалі - білу рівну рисочку, м'ясо - соковитим, музика - зворушливою, а чоловік навпроти - бажаним, і Кароліна відчувала себе цілковито щасливою у ці хвилини. Їй було байдуже, де бути, аби з ним поруч".
• " Бо таке життя: будуєш плани на завтра, жартуєш з товаришем, засинаєш, відчуваючи поруч шовковисте плече, певний цієї миті, що тебе теж люблять. А цей вечір може бути останнім у твоєму житті".
• " У житті повнісінько неймовірних збігів. Тільки не всі їх помічають".
• " Він завжди мав на неї неабиякий вплив. Може, тому й не відповідала на його дзвінки, бо остерігалась потрапити в колишню залежність".
• " Такі дивні паралелі часом у житті трапляються". Ще більш дивні, ніж ви собі можете уявити, подумала Кароліна".
• " Мабуть, депрессія, в існування якої так важко вірилось ще кілька місяців тому, виглядає саме так - коли лежиш, прокинувшись, і не хочеш вставати. Так би наплнула подушку на голову - і щоб ніхто не рухав, не озивався до тебе".
• " Але правда полягала в тому, що вона не хотіла позбутися цієї залежності, бо якби захотіла - поставила б крапку".

https://www.livelib.ru/book/1000565409

• " Я сказал ей, что - однолюб. Но тогда я еще не знал, что это была правда. "
• " Я не мечтал увидеть чистую постель и набережную Днепра из окна своей спальни. Я не видел себя в той жизни. "
• " Мне не интересно среди радостных людей. Я давно уже прожил самое главное, и поэтому мне трудно изображать какие-то эмоции, кривляться, словно клоун. "
• " У меня были причины ненавидеть себя. Я был не таким, каким должен был быть, если бы жизнь сложилась иначе. "
• " Если бы ты на мне женился, я бы почувствовала себя самой счастливой на свете! Ты не подумай, что я кретинка, я просто ЗНАЮ, что так должно быть. А откуда знаю - не знаю… "
• " - А он совсем другой. Он - "барабанщик".
  - То есть? Он что, играет в ансамбле?
  - Нет, "барабанщик" - это тот, кому все по барабану. Он сам сказал. "
• " - Скучаем или грустим?
  - Пьем. "
• " Люди с самого рождения и до того момента, когда начинают осознавать неотвратимость ухода, постепенно превращаются в кокон воспоминаний для других людей. "
• " Самое страшное - утратить веру. Ее теряют раз - и навсегда. "
• " Как бы то ни было - я любил все естественное. Силиконовые красавицы, созданные усилиями косметологической промышленности, по-прежнему не привлекали меня. Естественность сохранялась в морщинах старух и трогательных ямочках младенцев. А еще естественность была в Лике. "
• " Мы сидели почти так же, только теперь между нами стояла железобетонная стена. И ее имя было почти одинаково дорого нам обоим. Только я знал об этом, а она - нет. Мне было больно, а она спокойно курила и смотрела на меня насмешливыми, слегка прищуренными глазами - темными и глубокими, как на портретах фламандских мастеров. "
• " Как назло в памяти всплыло сегодняшнее высказывание Лики: "Ты бы смог жить с одной ногой?" Все эти годы я именно так и жил. Лиза была утраченным органом, меня мучили фантомные боли. "
• " В такую минуту мог запросто раздавить стеклянный стакан. В следующий миг я мог бы затолкать эти осколки в рот, чтобы унять другую, постоянную боль… "
• " Я еще не знаю, какие новые запахи, звуки, ощущения встретят меня после приземления. Не знаю, какая комната ждет меня в отеле, какой вид откроется из окна. Море? Пальмовые рощи? Горы? Или разноцветная череда ресторанчиков на набережной? Не знаю. И люблю это ощущение новизны - селиться в незнакомых отелях, люблю момент, когда ключ от номера из рук администратора переходит в мои, люблю подниматься в лифте и брести по длинному коридору следом за коридорным, угадывая, где мое временное пристанище. Какое оно? Обожаю момент, когда вхожу в него и запираю двери изнутри… Все! "
• " Этот город мог бы понравиться Лике, вдруг подумалось мне. Нет, вру - такое "вдруг" стало для меня постоянным, привычным состоянием. "
• " Если бы кто-то сейчас спросил меня, куда я шла - я не смогла бы ответить. Карабкалась на гору, спускалась в долину и снова поднималась вверх. Здесь мне не было так страшно, как там, внизу, где я ничего не понимала… "
• " Прошлое висело над моей головой, как чугунный шар на тонкой нитке, но она, эта нитка, почему-то не рвалась. Если бы оборвалась - шар раздавил бы меня. "
• " Это имя меня взволновало. От сочетания звуков захотелось плакать. Имя звучало печально и тревожно, как зашифрованная фраза, как название пропасти, как вой одинокого зверя. В нем не было ничего человеческого. "
• " … Имя его - ветер в поле, имя-вой, в котором больше смысла, чем в человеческой болтовне. "
• " Муж и жена давно надоели друг другу. Такое впечатление, что посреди роскошного зала разлагается труп любви. "
• " Мысли мои скачут с одного на другое - никак не могу собрать их воедино. Я снова боюсь повторения болезни. "
• " Любовь - это больно. Когда она уходит - остается память тела. И эта память делает невыносимыми другие, новые отношения. "
• " Но в этой девочке будто сконцентрировалась вся боль оттого, что я успел увидеть и испытать. "

https://www.livelib.ru/book/1000314437