иллюзия реальности

такий шикарний день, що навіть немає чого розповідати.

думаю, нам обом це треба було.

без меж люблю тебе.

до того ж, ще й Нікіта заїхав.

"разница в том - что когда мы хотим чуствовать - мы можем. просто некоторым из нас… некоторым прийдеться отказаться от этой роскоши, чтобы другие могли ей наслаждаться. " (с) Эквилибриум

это шикарний фильм. один из любимых теперь. впервые за долгое время.

за такое мое состояние, как сейчас, меня бы раз 7 казнили в Эквилибриуме.

я мертва. я прочерк.

вот видишь.

знову я думаю, знову я їм, знову старі почуття, знову непонятки з Бро. все повернулось на круги своя. і ніяка втеча, ніякі нові події чи люди не змінять цього. думки живуть в моїй голові, вони не покидають мене.

я кричу всередині, а зовні все в порядку. відчуваю навіть не самотність, відчуваю повну непотрібність нікому.

знову не задоволена собою, своїм тілом, своєю роботою. жахливо все дратує, кричу на рідних та близьких. я є такий стан. лише інколи вдається сховати його.

мені категорично не можна думати чи залишатися на самоті. мої думки цькують мене. і повторюють єдине запитання, на яке я вже втомилась шукати відповіді.

сьогодні бачила Сіда. здається, він мене також. згадую, як майже рік назад я в нього закохалась, потім ми декілька разів гуляли, потім осінь, ти в Києві, я тебе раптово зустріла в місті, коли йшла до Тімура. тоді, як і сьогодні, все захололо всередині. потім, 1 грудня, я сказала, що кохаю тебе. 12 чи 13 була істєріка, настільки сильна, що пообіцяла, що більше жодного слова тобі. і я досі стримую обіцянку. хоча це так важко. щоразу, коли бачу тебе, серце в п'ятки йде. ти чудовий. словами навіть передати не можу. прийди завтра до ліцею, будь ласка.

стосовно Васі також різні думки. я жахливо ревнива, а тут зустрічаю його в місті з якоюсь бабою, до того ж він не здоровається. окей. я його не тримаю, але і не відпускаю. справа дуже проста - він класний, веселий і прикольний, і я це розумію. він крутий. я вела себе жахливо по відношенні до нього. і буду так продовжувати, томущо він проявляв інтерес до мене, йому було цікаво. а мені здається, що все це пропаде, якщо я підпущу його ближче в своє життя.

Серед друзів у мене Бро, Ната і Шурман. Вони нереальні, вони підтримують мене. А я тікаю. тікаю від всіх, намагаючись знайти себе. закриваюсь в собі, починаю думати. я завжди аналізую, я розучилась просто жити, відчуватти. отак безтурботно, як колись було. тепер, перш ніж щось зробити, я планую, думаю, а який буде наслідок, а що/як/якщо і так далі. завжди шукаю недоліки в собі, і чекаю на щось. і в цьому очікуванні проведу все життя, здається.

через 25 днів ДПА. біологія перший. із всього запланованого не встигаю нічого. ніяких гулянок, поки не вивчу всього. а так неприємно відмовляти.

мені треба підготуватись. вивчити все, щоб гарно написати. а для цього потрібен час. тому я сама собі. тому ні з ким не гуляю. і найголовніше - не маю ніякого бажання гуляти.

справді важливі думки, які б хотілося обговорити, залишаться зі мною. у мене є я.

живу за правилом "хто мене не любить - нафіг", а потім нию, чого мене ніхто не любить і чого поруч нікого немає.

але знову ж таки. нікого - це інших. у мене завжди буду я. хоча й втрачена.

/сьогодні в ніч ще й мама їде. скучу ж я за нею./

надія ще залишилась на 6 число, але краще я не буду сподіватись.

знову працювати, вчитись, робити хоч щось.

треба забутись. забутись в роботі. довести свій організм і себе до межі. і при цьому не зламатись.

кава і я справимось.

удачі всім, удачі мені. випадаю на прочерк часу.

люблюцілую,

—А

На публику - красивые слова бросаешь без обёртки шелестящей, внутри горит осенняя трава, кругом горит трава, а с ней и счастье… Глупец, зачем, себя преодолев, ты совершаешь слишком дерзкий промах - она пришла не усмирить твой гнев, она пришла напомнить о законах, которых ты не чтишь. Которым ты, по правде говоря, не доверяешь. А в её рыжих локонах живут мечты, ты с нею связан - значит проиграешь. Бунтарка, дьяволица, ведьма, чёрт - таких не остановит в небо пламя.. ведь даже пламя с ними заодно.
Ты говоришь, она тебя не ранит?
А комнаты, где ночь она спала, ты видишь, там облезли стены, двери… А души, что блестят в её глазах и молят о пощаде.. Им ты веришь? Она же глина, воск, живая смесь из запрещённых (за- или про-) клятий, она пришла из леса, как с небес, в твои уже раскрытые объятья.
Очнись!
Пора проснуться и понять, что слух и зренье сотканы обманом. Она пришла с собой тебя забрать, а не волшебно вылечить все раны. Ей всё равно, что месиво в груди, ей важно только то, что там есть сердце, ведь оно живо - пусть не от любви, рождённое в крови, чтоб умереть в крови… - оно нужно ей, чтобы отогреться хотя б на миг - как воздуха глоток, и ещё сотни лет до новой жертвы. Давай отсчитывай, твой истекает срок, твои глаза уже болят от света…
Ты можешь врать им всем - слова вода. Мой взгляд стремится только к сути дела. Цела твоя улыбка, голос, тело… Ты тот же - не осталось и следа. Лишь шрамик, там под ребрами и слева, где прячется, сжимаясь,
пустота.

обожнюю такі наші дні. хоч і мало, але так добре. ооох. люблю тебе.

до речі, крім того, що ми все хочемо однаково, ми ще й про одних і тих самих хлопців думаємо в один і той самий час.

хоча я останнім часом взагалі знову багато думаю про своє життя. треба припинити.

але пост про те, що я тебе люблю.

мурмур

что хочется прямо сейчас?) бро. она голая стомт передо мной. аааа

я люблю тебе. поняла. все (с)

аааааааааааааааа

вчора був просто неймовірний вечір. Дякую Моєму світові і SunSay.

раніше чула лише дві-три пісні цієї групи, але вчора прямо таки закохалася в неї, почувши голос соліста вживу, да і побачивши самого соліста. ухх. як же це було чудово: поруч любіма, надворі сутінки, прохолодно і SunSay. Я побувала в іншому вимірі, справді. От заради таких моментів і варто жити.

Сьогоднішній день варто запам'ятати хоча б за Шурмана та того, що на криші була з Бро та Васьой.

з Шурманом деякі перерви проводили, веселились, спілкувались, а після школи він мене додому провів. Оце саме те, що я так довго. Навіть якщо не повториться такого, я все рівно буду щасливою, бо коли ти відчуваєш людину своєю, своїм найкращим другом-хлопцем - це так чудово. Мені тебе мало, як би там не було.

А на криші на Річ.порту були. Завжди, коли в тому районі, то думаю про Сіда. І взагалі я останнім часом занадто багато думаю про нього. Не сумую ж ніби зовсім і не жалію ні про що. Дивно якось. Але все рівно на криші так надзвичайно було. Гармонія з собою, зі світом і купа думок. Переважна більшість пов'язана з почуттями та особистим життям. Не виписуватиму їх тут, мабуть, бо цей пост про щастярадістьілюбов, а не про моє всередині.

Дякую тим людям, що були зі мною вчора та сьогодні. І як завжди тобі, моя любов. я люблю тебе. (п.с. тільки почала писати початок речення, відразу заграло SunSay "Эта тёплая песня для тебя, Забываю о себе, я тебя любя.". це доля ахах).

пізніше фото закину, якщо отримаю їх.

без закінчення. в такі моменти просто хочеться зупинити час.

<3

весь день думала про Сіда, про те, що сумую за ним, про те, що не можу нарушити обіцянку, про те, що ніколи не вважала півроку, що кохала його, потраченими дарма і тд. І тут дивлюсь Молокососів, а Мішель каже фразу: "Я люблю тебя, Сид"

даже серіал підйобує

які ж ви з ним схожі.

шикарная запись. почему-то, самые красивые и точные слова получаются тогда, когда больше всего болит.

"и мне кажется, что неумение выразить свои чувства, ещё не означает их отсутствие. "

время покажет, что будет дальше.

мы справимся с этим, слышишь?

извини за такие мысли. ты то, что навсегда. единственное мое навсегда.

"мы вернем нам то, что мы утратили и что по праву наше.
это просто вопрос времени
невозможно утратить то, что вечно
мы никогда не утратим нас, слышишь?
никогда.
и не смей так думать. ты моя. навсегда.
навсегда." и больше ведь ничего не нужно.

я люблю тебя.

я не хочу відчувати до тебе щось. бо тоді я справжня. я саме ота, яка була два роки тому, на початку. "від тебе тікаючи, до тебе прийшла". саме так.

коли я відчуваю щось до тебе, то відразу втрачаю свою самооцінку, свою замкнутість, всю себе.

не можу передати, ким ти є для мене.