знову я думаю, знову я їм, знову старі почуття, знову непонятки з Бро. все повернулось на круги своя. і ніяка втеча, ніякі нові події чи люди не змінять цього. думки живуть в моїй голові, вони не покидають мене.
я кричу всередині, а зовні все в порядку. відчуваю навіть не самотність, відчуваю повну непотрібність нікому.
знову не задоволена собою, своїм тілом, своєю роботою. жахливо все дратує, кричу на рідних та близьких. я є такий стан. лише інколи вдається сховати його.
мені категорично не можна думати чи залишатися на самоті. мої думки цькують мене. і повторюють єдине запитання, на яке я вже втомилась шукати відповіді.
сьогодні бачила Сіда. здається, він мене також. згадую, як майже рік назад я в нього закохалась, потім ми декілька разів гуляли, потім осінь, ти в Києві, я тебе раптово зустріла в місті, коли йшла до Тімура. тоді, як і сьогодні, все захололо всередині. потім, 1 грудня, я сказала, що кохаю тебе. 12 чи 13 була істєріка, настільки сильна, що пообіцяла, що більше жодного слова тобі. і я досі стримую обіцянку. хоча це так важко. щоразу, коли бачу тебе, серце в п'ятки йде. ти чудовий. словами навіть передати не можу. прийди завтра до ліцею, будь ласка.
стосовно Васі також різні думки. я жахливо ревнива, а тут зустрічаю його в місті з якоюсь бабою, до того ж він не здоровається. окей. я його не тримаю, але і не відпускаю. справа дуже проста - він класний, веселий і прикольний, і я це розумію. він крутий. я вела себе жахливо по відношенні до нього. і буду так продовжувати, томущо він проявляв інтерес до мене, йому було цікаво. а мені здається, що все це пропаде, якщо я підпущу його ближче в своє життя.
Серед друзів у мене Бро, Ната і Шурман. Вони нереальні, вони підтримують мене. А я тікаю. тікаю від всіх, намагаючись знайти себе. закриваюсь в собі, починаю думати. я завжди аналізую, я розучилась просто жити, відчуватти. отак безтурботно, як колись було. тепер, перш ніж щось зробити, я планую, думаю, а який буде наслідок, а що/як/якщо і так далі. завжди шукаю недоліки в собі, і чекаю на щось. і в цьому очікуванні проведу все життя, здається.
через 25 днів ДПА. біологія перший. із всього запланованого не встигаю нічого. ніяких гулянок, поки не вивчу всього. а так неприємно відмовляти.
мені треба підготуватись. вивчити все, щоб гарно написати. а для цього потрібен час. тому я сама собі. тому ні з ким не гуляю. і найголовніше - не маю ніякого бажання гуляти.
справді важливі думки, які б хотілося обговорити, залишаться зі мною. у мене є я.
живу за правилом "хто мене не любить - нафіг", а потім нию, чого мене ніхто не любить і чого поруч нікого немає.
але знову ж таки. нікого - це інших. у мене завжди буду я. хоча й втрачена.
/сьогодні в ніч ще й мама їде. скучу ж я за нею./
надія ще залишилась на 6 число, але краще я не буду сподіватись.
знову працювати, вчитись, робити хоч щось.
треба забутись. забутись в роботі. довести свій організм і себе до межі. і при цьому не зламатись.
кава і я справимось.
удачі всім, удачі мені. випадаю на прочерк часу.
люблюцілую,
—А