never look back

я соскучилась за нашими разговорчиками по скайпику. да и за ним я очень соскучилась. было круто совмещать его и всё остальное. но…терпение лопнуло как шарик. пух!!! выстрел.

я не верю что все вернеться, но очень надеюсь.

жалость - плохое чуство. запомнить навсегда и не возращаться к старому

новенькой привет ^^

на мыло не пришло письмо о твоей подписке, но я очень рада тебе. по возможности дай о себе знать, хочу посмотреть на твой блог *__*

є люди з кави, а є з чаю.. з кави люди (ці) каві, а з чаю - (надзви) чайні…
то була людина з чаю… смачного домашнього чаю, випивши якого, стає тепло й затишно на душі… але цей чай пити зовсім не хотілось…

говорять, що осінь завжди депресивна, а ця осінь була незвичайна… хвороблива й тяжка, але стабільна. було тяжко на душі, але легко на серці….

говорять, що в нашім житті ми людей зустрічаємо не просто так… і цього я не хотіла. молилась, щоб скоріш все скінчилось, а воно не закінчувалось… потім я просила Бога, щоб падати було не так боляче…

я не хотіла цього, чесно, шкода, що нема в кого і пробаченя просити…

з кожним ковтком чаю ставало все тепліше, але ж ми розумієм, що все, до чого ми звикаємо, з часом нас покидає…

краще б ти був людиною з кави, адже я каву не люблю… якою б цікавою вона не була

потім до чаю додав ти цукру, хоча я й говорила, що цукор шкідливий… мені його не можна, а ти все сипав… чай з цукром був смачний, але ж цукор це отрута, яка руйнує нас зсередини… і мене він руйнує…

… а далі найсмачніше - лимон. Наш чай став без цукру… з кожним днем його все менше і менше, а лимона більше… чай холодний й кислий, як і наше спілкуваня…

…я захотіла додати цукру, а ти наголосив, що далі без цукру… лише з лимоном…

я падаю й не знаю, відкриється мій парашут чи ні… але я впевнена, що падіння буде не таке болісне, Бог зі мною й він мене підхопить.