t

сьогодні був дуже навіть хороший уютний вечір. за це я маю подякувать перш за все дівчаткам, з якими я святкувала цей День Студента, а саме Катюші, Наташі, Оксанці, Віці, Лєні і Марині :) дійсно ми добре посиділи, ненапряжно так було, добре. Як Ксюха сказала: "ми прям як мажикі якісь", ахах

мені навіть так захотілося д.н. своє в січні святкувать, так як сьогодні, бо це якось дуже навіть нот бед було.

звичайно перед тим, як я приїхала в "турбіну", то в мене була стресова ситуація. як же без неї?! тупо я така перелякана ще напевно ніколи в жизні не була, але все обійшлося, на щастя :)

Сьогодні, як верталась додому вечером, бачу на капоті автівки сидить ну ахірєнний такий кіт. Ну, я і позвала його, там "киць, киць", але кіт цей втік, натомість прибіг взагалі якийсь інший кошак, якого я й не помічала, але він то мені не був треба, і я собі пішла далі. І тоді мені прийшла така дуже філософська думка, що це й з людьми так само.

Але взагалі дарма я тільки що вжила слово "філософська", у мене з філософією трохи не хороші вельми відносини. Та я якось не парюсь щодо неї, я себе настроюю, що я вивчу 90 питань і все у мене буде добре на тому грьобаному екзамені.

А так що б серйозно, то мені нема про що й толком розказать. Ну хіба про те, що я з Софійкою шукаєм зараз квартиру іншу. Так от ми її шукаєм, і за цей тиждень-два маємо найти, як свята якогось чекають, так ми переїзду в новий дім, хоча притон мені став рідним.

Нарешті доробила англійську читання за жовтень, цілий день і півночі парилась над нею. Якось вже мені погано починає робиться від того, що нас напрягають в унівєрі, хочу вже кінець грудня, тоді вже має бути добре.

Сьогодні вечером в перерві між англійською вийшла з Бодьою прогулятись на годинку. І в мене в дворі якийсь чувак на гітарці грав і співав, та причому таким голосом до Каплана схожим, що ми в один голос сказали "Стрикало".

Їхала я електричкою додому. Це вже входить в таку-собі традицію :)

Але ті 2 год пройшли для мене непомітно, бо зустрілася мені там така хороша людинка як Аня Артурівна, і ми весь той час говорили про все: унівєр, Луцьк, Рівне, школа, випускний, сімя, наркодиспансер, особисте. *_*

Потім мене зустрів Бодя, ми прогулялись, але зараз на мене нахлинула депресія, така, як давно вже такої не було. І я себе відчуваю здається найгірше, як тільки людина може відчувать себе і думать про себе.

Лайно!

Вітчим мене смішить, розказує як він мало не зробив каву по-молдавськи) А кава по-молдавськи це досить така інтірєсна штука :)

Напряжний день, вчу англійську весь день, зараз довчу, і ще маю польську за сьогодні зробити:(

Але заходив братик сьогодні на годинку, я його покормила і ми насміялися. В нас просто якісь схожі проблеми, і ми чекаєм однакового розвязання само собою, але в нашу користь звісно ж. Ще він мені сказав, що я виглядаю дуже страшно, і взагалі як наркоманка якась, тому після того, як він пішов, я хоч трохи привела себе впоряд, ато це вже дійсно якось запущено виглядало))

Я коли їхала дізєльом, то я вшарила тємашку, чому ним цікавіше їхать, ніж маршруткою: контакт з людьми, в цьому вся справа. Коли їдеш маршруткою того контакту нема, бо ти сів десь біля вікна, вставив в вуха наушнікі і всьо, тебе ні для кого нема, і нікого для тебе нема. А в вагоні ти хоч теж робиш так само, але навколо тебе ще сідає багато людей, або вони просто повернуті якимось чином до тебе, і взагалі в вагонах така обстановка, що людям хочеться говорить, розказувать шось, питать шось. Ще там часом хтось співає чі на гармошці грає, продають газетижурнали і їжу, там якось живіше все чім в маршрутці.

меня накрыло ностальгией.

Погуляла з Іринкою, не бачились 3 тижні, хоч поговорили нормально і про все. Ми зійшлись на думці, що нам треба Новий рік і Різдво і всі ті свята, та атмосфєра, вибирать подарунки, як минулого року, під той джаз, який грав в "Метро", реклами, фільми, сніг. Зовсім трішки поговорили про проблеми звязані з навчанням, унівєрами і ще всякою хєрньою. А загалом ми просто марили, я про Пітєр, а Іра про хатинку в лісі, або десь в горах. Бо я би хотіла просто поїхать в Пітєр не як ті минулі два рази з екскурсіями і всім іншим, а просто, щоб самій погулять, посидіть, без спєшкі, без суматохі. Взять би з собою наступного літа, або Славіка, або Іринку, і це дійсно було би чудово.

Я ще раз зловила себе на думці, що я хочу поїхать на тиждень в село, щоб просто виспаться, наїстись, начитаться книжок і надивиться фільмів, ну і нагуляться на реально свіжому повітрі. На зимових канікулах поїду, бо вони все-одно якісь довгі будуть - більше місяця.

Насміялись ми так добре, а потім Іринка мене провела до моєї Артьомкі, її я тоже давно не бачила, то забігла, поздоровалась, обняла її крепко, як же я скучила.

їм башку один від одного сносить любов піздато все

Читаю Асадова,

слушаю Пака,

и весь мир внутри переворачивается.

Дрожь по всему телу, плохие сны последними неделями.

Разберись в себе, дрянь.

сижу отак, і невольно задумуюсь, що я б хотіла побути на місці Софійки зараз: лежать в палаті, виглядати такою змореною і блідою, але спати, їсти оці лікарські супи, і да, вже не проти, щоб мене прокапували, кололи всякі лікарства і ще робили всякі зовсім не прикольні штуки.

я напевно якась хвора.

мне до жути нужно знать,

что я чувствую, хочу ли

я всего этого, правильно ли это,

или нужно всё поменять к чертям.

я вдома*_*

їхала дізєльом саменька сьогодні. мій кпк був розряжений, і тому мені прийшлось слухать всякі носи і бібери через те, що якісь дівчатка в вагоні включили ноут на всю гучність, а коли була носа, то ще й підспівували. і це просто взривало мені мозгі. спочатку я їхала сама на тій лавочці, лежала, читала книжку про Майкла Джексона, і це було так навіть нот бед, але потім прийшло багато пенсіонерів, і дві такі нехуденькі бабулькі з відрами грибів підсунули мене аж до самого вікна :) а ще мене вихарював якийсь чувак з дуже уєбанським сміхом, це навіть передать не можна, як так можна сміяться, я аж пожаліла його друзів, що сиділи поруч біля нього

https://ssssssssssssssssss.viewy.ru/ , спасибо*_* очень тебе рада :)