Їхала я електричкою додому. Це вже входить в таку-собі традицію :)

Але ті 2 год пройшли для мене непомітно, бо зустрілася мені там така хороша людинка як Аня Артурівна, і ми весь той час говорили про все: унівєр, Луцьк, Рівне, школа, випускний, сімя, наркодиспансер, особисте. *_*

Потім мене зустрів Бодя, ми прогулялись, але зараз на мене нахлинула депресія, така, як давно вже такої не було. І я себе відчуваю здається найгірше, як тільки людина може відчувать себе і думать про себе.

Лайно!