Відчуй

Ну то й пішла нахуй, будь ласка! ;)

Я закінчила.

Художня культура.

Це тепер буде мій улюблений урок.

Німеччина.

Не їду тільки тому, що не хочу підводити нашу Ольгу Василівну. Ось і вся арифметика ;) Дуже хочу але не поїїдуу. Все.

ДОХЄРА НА ЗАВТРА РОБИТИ. ДЕНЬ ЗБС. (тільки тому що ІА не часто бачила)

лафкі:3

осінь, як завжди, приперлася раніше. пунктуальна скотина. -__-

осень ворвалась безумными ветрами,
проливными дождями, холодными днями, бессонными ночами,
жёлтыми листьями, странными мыслями…

обля..ця пісняя Басти. 4 клаас. і вона в мене в наушниках в mp3 плеєрі по дорозі додому. і тоді якраз скрізь жовте кленове листя. Згадую і як ніби повертаюсь назад.відчувається.

аа..я ж така малаа була і водночас доросла.

:3 дурна пісня

мене хвилює одна річ. оля шабала. ну, точніше не хвилює, а деколи виводить. пхає свого носа коли не треба.

але не про це.

з першим же днем в школі, я змінююся не в кращу сторону. нехочунехочунехочу але так воно є.

в мене вже пропало це бажання їхати в Німеччину. не знаю як ще викласти те що в мене на душі і в голові зараз і чого немає тут..

сорі.

ФУУ. ЯК МОЖНА ЛЮБИТИ, БЛІНАМУХА,. . ТОМАТНИЙ СІК, САЛО І ОЛИВКИИ??!!!!

це ж бєка. т_т

Ну. Що тут говорити. Я боялася цього 01. 09. Але тепер не розумію чому. Всі як були дибілами, так ними і залишились. 9клас.алілуя. але в голові думка "$0$". Ну да.Я скучила, але тільки за декільками людьми. Завтра в школу. Я як ніколи забула як це, вставати в 7 00 збиратись, вдягати цю шкільну форму і йти як на похорон. Знову ж таки, я як ніколи пообіцяла собі вчитись добре. (В мене ще просто своя міссія таємна.) Зараз мені якось так собі. Кожне 01.09 в мене таке униле. Ну шо ж. Все так і має бути. Але тепер я навпаки(думаю, не тільки я) не хочу цього травня. Думаю деякі мене зрозуміли. Ще я не знаю чи мені йти після 9класу чи залишатись. Танзе наша переконувала мою маму що треба пробувати поступати, бо в 11класі репетитори(тобто шалені гроші). І я по моєму йду після 9. Але якщо я йду після 9 то їду в Польщу, але мені потрібен час. Тому я розгублена.

Блііін. Порадьте. Йти після 9ого чи після 11ого??

Чому я вбиваюсь нахуй із за цієї школи? Хто вона така, щоб я за неї страждала? Та пішла вона на хуй, може?

Все має бути дообре. Бо я Настя ;) В мене все 100% має бути.

Ти комусь не подобаєшся ? Пофіг. Видався поганий день ? Пофіг. Не вдалося отримати роботу, яку ти хочеш, або посаду, чи підвищення? Пофіг. Посварився(лася) зі своєю дівчиною / хлопцем ? Пофіг. Відчуваєш себе сьогодні дуже товстим ? Пофіг. Втратив контроль над всім і всіма ? Пофіг. Те, що здається таким важливим сьогодні, може завтра не матиме жодного значення. Що по-справжньому важливо, так це те, що ти живий і у тебе є потенціал робити все, що завгодно з цим прекрасним, божевільним збігом обставин, яке призвело до твого існування в цьому світі. Просто підніми середній палець в повітря і подумай: " Айоу, та все збс! " Всі твої примхи, і всі твої проблеми, і навіть твої депресії і невдачі - це те, що робить тебе тобою. Ніхто з дітей ніколи не повинен відчувати себе так, немов вони заслуговують ці порізи на своїх зап'ястях. Ти зустрінеш ще дуже багато дєрьмогруп і дуже багато дєрьмолюдей. І якщо хто-небудь з них обізве тебе через те, як ти виглядаєш, або тому що вони не сприймають тебе тим, хто ти є, я хочу, щоб ти просто подивився прямо в обличчя цьому виродку, підняв середній палець і крикнув: «Іди нахуй ! » Послухайте, я знаю, що світ одного разу може здатися вам дуже, дуже потворним місцем, але все, що ви повинні робити - це боротися. І знаєте що ? Все не так уже й погано. Нічого, я маю на увазі нічого не коштує того, щоб йти з життя. Це буває дуже, дуже складно, але ви не повинні дозволити собі так вчинити. Хей, рєбята, ви гарні і ахуєнні. Не дивіться на дурні журнали з спічкоподібними ногами моделей. Харчуйтеся здоровою їжею і займайтеся. Це все. Не дозволяйте нікому говорити, що ви недостатньо гарні. Ви досить гарні, ви занадто гарні. Любіть свою сім'ю всім серцем і слухайте її. Ви чудові, незалежно від того, чи носите ви 4 або 14 розмір. Не має значення, як ви виглядаєте зовні, поки ви гарні в душі, поки ви поважаєте інших. Я знаю, що це говорили і задовго до мене.

ХЕЙ, РЄБЯТА, МИ АХУЄННІ!; *

Знаєш, після розмови з тобою таке враження що спустошилась, виговорилась. Відчуваєш себе таким філософом, шо тишо тишо, ахах. Але, таке відчуття, що ще б говорила і говорила) А Л. дурна, знай ;) ) і ще знай, що за тебе я любого (кого в силі)). ) поб"ю, але так шоб безпалівно, шоб там без свідків) ). Я знаю.Я дурна, але що зробиш. В тому числі і її.

Але може це просто ніч так діє. :) )

а.да. ще знай що я тебе люблю.

моя орфографія на рівні равлика, але зараз не про це ;)

Намалюю собі новий день на папері,
Невеликий будинок, в ньому вікна і двері
Буде сонце світити і дерева зелені ростуть

У одному куті я посаджу тварину
Волохату, смішну..в другий кут людину
Будуть грати у сніжки,
А потім будуть грати в пісок…

Не все житті іде як гадається,
І сонце не завжди посміхається
Не все в твоїх руках знаходиться,
Як хочеш ти…
Але до цього треба тягнутися,
І доля має всім посміхнутися.
Коли настане час повернутися
Відчуєш ти…

Порозсаджую квіти по усьому малюнку,
Будуть гратися діти… на стіні візернунки
Намалюють крейдою,
Напишуть "мама, тато і я "

Але з мого малюнку ти кудись втікаєш,
Твоє місце тут, але ти це не знаєш…
Будеш бігти прямо, за тобою не зможу я…

Від мене не біжи - не сховаєшся…
Чому завжди назад оглядаєшся ?
Не все в житті так просто складається,
Як хочеш ти…

Не все житті іде, як гадається,
І сонце не завжди посміхається
Не все в твоїх руках знаходиться,
Як хочеш ти…
Але до цього треба тягнутися,
І доля має всім посміхнутися.
Коли настане час повернутися
Відчуєш ти…

"Ти нічого не знаєш про дивовижний світ підлітків. Вони всі божевільні."

"Підліткові закоханості - тема настільки ефемерна і хвороблива, що дорослим в неї втручатися ні до чого."

Мені 14/15 років. Я підліток. Я веду себе як підліток: розважаюсь, намагаюся вчитися, страждаю, мрію про щось світле, чекаю повноліття… все типово. Все йде своєю чергою. Але я не хочу цієї розміреності, хочу вибуху, БУМА! Хочу щоб емоції через край, що б з ніг валитися від втоми, закохатися хочу, тусуватися з друзями, побільше спілкуватися з мамою… ЖИТИ Я ХОЧУ.

"Підлітки є найбільш недооціненими людьми на землі. Ми майже як діти, але від нас вимагають діяти як дорослі"

Напевно, зараз саме той час, коли хочеться розповісти все, що накипіло. Ось скільки вам років 14 - 18? А скільки ран у вашому серці. Скільки фальшивих друзів попадалося вам на шляху. Скільки недомовлених слів, нездійснених мрій і скільки "кохання", від якого хочеться блювати. Скільки позаду різної гидоти.

Вас, напевно, зраджували в дружбі або в любові.

Ні? Ну тоді готуйтеся. Якщо ви скажете, що ваші друзі не такі, що ваша кароче.. друга половинка не кине вас ніколи, я засміюся вам прямо в обличчя. Ваша "любов" багато чого вам говорить. Каже, що ви завжди будете разом, любов до гроба. Ну і що? Це просто слова. У наш час не варто вірити словам. Вчинки, ось що дійсно потрібно цінувати. Ну і друзі у вас самі афігєнні. Скільки ви з ними пережили і скільки ще попереду. Але в один день, ви просто перестанете спілкуватися, вам просто набридне.

Ви думаєте, що я веду до того, що вам не варто нікому вірити, ні з ким не спілкуватися? Ні. Просто будьте обережні. Не будьте наївні, як дитина. І знайте всьому ціну. Цінуйте те, що маєте. Адже, все колись закінчується. Ніщо не вічне.

І як я вже казала, добро до добра не доводить, точно так само як і наївність, в нашому світі.

Побачила кого треба було.

Я щаслива. Мені добре.

Допобачення.

Живу з девізом: видихни-вдихни,

Мляво провалюючись в ночі,

Безцільно перегортаючи дні,

Не помічаючи, як душа клекоче,

Як мовчки, під ударами хлистів,

Від болю вигинається дугою…

Як мало тих, хто за любов готовий,

Одного разу заплатити будь якою ціною…

Як багато тих, хто кинутий за межу,

Звичного і обтяжливого побуту,

Готових заплатити за порожнечу

Любов'ю і своєю душею розбитою…

Нам тиснуть спини тяжкі хрести,

Але ми йдемо вперед, як під конвоєм…

І я йду… кричу до хрипоти,

Що треба вижити, ставши сильніше вдвоє…

Він твердить мені: "адже ти нелогічна до незмоги, вщент!

Чому тобі вічно і всюди потрібні не ті?

З таких, хто тебе ніколи собі не хотів? "

Пояснюю на пальцях нехитрий весь механізм:

"Список правил у грі "любов" непристойно малий,

до того, що не можна і сподіватися на нічию:

програв, як відомо, хто першим сказав "люблю".

А навіщо мені той, який мені програв? "