"Ти нічого не знаєш про дивовижний світ підлітків. Вони всі божевільні."

"Підліткові закоханості - тема настільки ефемерна і хвороблива, що дорослим в неї втручатися ні до чого."

Мені 14/15 років. Я підліток. Я веду себе як підліток: розважаюсь, намагаюся вчитися, страждаю, мрію про щось світле, чекаю повноліття… все типово. Все йде своєю чергою. Але я не хочу цієї розміреності, хочу вибуху, БУМА! Хочу щоб емоції через край, що б з ніг валитися від втоми, закохатися хочу, тусуватися з друзями, побільше спілкуватися з мамою… ЖИТИ Я ХОЧУ.

"Підлітки є найбільш недооціненими людьми на землі. Ми майже як діти, але від нас вимагають діяти як дорослі"

Напевно, зараз саме той час, коли хочеться розповісти все, що накипіло. Ось скільки вам років 14 - 18? А скільки ран у вашому серці. Скільки фальшивих друзів попадалося вам на шляху. Скільки недомовлених слів, нездійснених мрій і скільки "кохання", від якого хочеться блювати. Скільки позаду різної гидоти.

Вас, напевно, зраджували в дружбі або в любові.

Ні? Ну тоді готуйтеся. Якщо ви скажете, що ваші друзі не такі, що ваша кароче.. друга половинка не кине вас ніколи, я засміюся вам прямо в обличчя. Ваша "любов" багато чого вам говорить. Каже, що ви завжди будете разом, любов до гроба. Ну і що? Це просто слова. У наш час не варто вірити словам. Вчинки, ось що дійсно потрібно цінувати. Ну і друзі у вас самі афігєнні. Скільки ви з ними пережили і скільки ще попереду. Але в один день, ви просто перестанете спілкуватися, вам просто набридне.

Ви думаєте, що я веду до того, що вам не варто нікому вірити, ні з ким не спілкуватися? Ні. Просто будьте обережні. Не будьте наївні, як дитина. І знайте всьому ціну. Цінуйте те, що маєте. Адже, все колись закінчується. Ніщо не вічне.

І як я вже казала, добро до добра не доводить, точно так само як і наївність, в нашому світі.